Практично кожен історик ще зі студентської лави пам’ятає суворе застереження своїх професорів – в історії немає умовного способу. Тому теоретично крамолою вже є сама постановка питання “що було б якби?”, не кажучи про намагання знайти на нього відповідь. Проте, на практиці все виглядає по-іншому. Попри критику і глузування колег по фаху чимало істориків, не кажучи про публіцистів і письменників, видають книги, де роздумують над можливими сценаріями минулого.
Як відомо цього року виповнюється 90-та річниця Варшавської битви. Це був не лише переломний момент польсько-більшовицької війни, але, як стверджує більшість дослідників, ключова подія, що вплинула на подальший розвиток європейської історії. Власне, а що було б якби переможний похід Червоної Армії на Захід не було зупинено під Варшавою у серпні 1920 року?
Відомий польський журналіст і письменник Марцін Вольський у своїй книжці “Одна програна битва” запропонував свій сценарій. За Вольським, після перемоги під Варшавою більшовики підкорюють всю Європу і встановлюють там комуністичну диктатуру.
В цій історичній рубриці представляємо до Вашої уваги звіт із презентації книжки Марціна Вольського “Одна програна битва”, яка пройшла у Варшаві у Будинку зустрічей з історією.
Отож, автор наступним чином пояснив ідею написати негативний сценарій Варшавської битви:
Марцін Вольський: Моя чергова книжка “Одна програна битва” належить до жанру альтер-історії. Це те, чого історики не люблять і що можна висловити словами – що було б якби? Після декількох книжок такого ґатунку: “Альтерланд” та “Валєнрод”, де наприклад йдеться про альтернативну історію ІІ світової, я подумав, що не можна розглядати лише позитивні для Польщі варіанти минулого. Звичайно, це дуже приємно і ми, скажімо, можемо милуватися польською потугою в 60-х роках ХХ століття. Власне про це я пишу в “Альтерланді”. Однак це трохи нудно і я вирішив написати історію, яка закінчується погано, попри те, що в дійсності вона закінчилася добре.
Присутній на згаданій вже презентації історик, професор Ґжегож Новік, сказав, що на його думку, у книжці Вольського міститься порівняно оптимістичний для поляків сценарій. На його думку перемога більшовиків в 1920 році під Варшавою принесла б Польщі куди жахливішу дійсність:
Ґжегож Новік: Ми завжди знаємо як склалася справжня історія. Проте, альтернативних вирішень може бути багато. Автор є оптимістом, бо Польща під керівництвом Фелікса Дзержинського є не лише з Вільном і Львовом, але й ще й з Ґданськом. Натомість я в цьому плані песиміст. Думаю, що скоріше йшлося б про щось на кшталт Герцогства Варшавського зразка 1815 року, навіть без Сілезії і доступу до Балтійського моря.
Марцін Вольський у своїй книжці серед іншого описує те, що сталося з такими польськими політиками як Ігнаций Дашинський чи Вінценти Вітос, які нібито вели переговори з Феліксом Дзержинським. В одному місці він пише, що, мовляв, жодна енциклопедія видана в Радянській Польщі не пояснювала, що з ними сталося. Проте ми можемо припускати, що б з ними трапилося. Тому, що цей метафоричний наказ Тухачевського “в крові злочинного уряду Пілсудського втопимо білу Польщу і по трупі Польщі веде дорога до загальносвітової революційної пожежі” не був такою собі елегантною метафорою. Це була дуже реальна дійсність.
В історичній свідомості поляків Варшавська битва - це подія, яка мала місце 15 серпня 1920 року. Власне цього дня офіційно відзначається битва під Варшавою. Однак професор Новік закликає не мислити про Варшавську битву категоріями одного чи двох днів. Як зазначає історик, це була складна і колосальна за своїми масштабами військова операція:
Ґжегож Новік: Варшавська битва – це величезна стратегічна битва, в якій було задіяно понад півмільйона солдатів на величезній території у вигляді трикутника. На півночі - це старий кордон з Прусією, на південному сході - це лінія ріки Вісла і Вєпж, а на сході - це лінія Бугу і Німану. Ця територія більша за площею, ніж Бельгія і Голландія разом взяті. І ця битва не тривала один день, 15 серпня. Поляки люблять символи і вони потрібні кожному народу. Проте, насправді Варшавська битва – це колосальний процес, що тривав місяць. Все починається на початку серпня битвою над Бугом і Нарвою. Потім бій на підступах до Варшави. Проте, згодом це битва над річкою Вкра, 5-тої польської армії по черзі з трьома більшовицькими арміями. Зрештою відбувається вирішальний контрнаступ з-над лінії ріки Вєпж, коли дві армії під командуванням самого маршала Юзефа Пілсудського завдали рішучої поразки більшовикам, що відступали з-під Варшави. Остання фаза Варшавської операції – це битва під Замостям, коли польська 3-я армія зупиняє І-шу кінну армію Сємьона Будьонного, що рухається на допомогу Тухачевському під Варшавою. Власне, все це Варшавська битва, яка тривала цілий місяць. Треба сказати, що весь її план був підготовлений і опрацьований Головнокомандуючим, маршалом Пілсудським. Все це реалізовувалося ним з залізною послідовністю і призвело до перемоги.
Після згаданої презентації нам вдалося поспілкуватися з Марціном Вольським.
Ми поставили запитання – чому автор звертається до альтернативної історії як способу дискусії про минуле?
Марцін Вольський: Мені здається, що це питання пошуку мови і теми, за допомогою яких можна достукатися до молодого покоління. Це можливість говорити про важливі справи у захоплюючий спосіб, який схиляє до мислення. Здається, що традиційна історична повість дійшла до краю своїх можливостей. Скажімо, історична фантастика це трохи небезпечна і бездумна справа. Натомість цікавою є альтернативна історія. Тобто ці роздуми щодо різних можливих сценаріїв розвитку минулого є творчим заняттям. Адже, аби висувати якісь гіпотези, потрібно мати глибоке знання минулого. Це неймовірно плідна форма інтелектуальної діяльності, але й також захоплююча справа в емоційному плані.
Чи в такому разі варто на історичних факультетах ввести такий предмет як альтернативна історія?
Марцін Вольський: Я навіть маю таку пропозицію, про що говоритиму у вересні під час однієї наукової конференції у Вроцлаві. Думаю, що ми вже близькі до цього. Якщо генерали у військових академіях вчаться на прикладі минулих битв, грають у стратегічні ігри, то чому інтелектуали мають бути гірші? Чому б під час практичних занять не досліджувати того, що досягли наші предки в історії і разом з тим показати втрачені ними можливості і зроблені помилки.
В своїй книжці, Ви йдете слідом за більшістю польських істориків, які кажуть, що в разі перемоги під Варшавою, більшовики підкорили б Європу. Та чи дійсно це було реально в 1920 році, для виснаженої та слабоозброєної Червоної Армії?
Марцін Вольський: Так, але прошу звернути увагу, що всі розрахунки Троцького полягали в тому, що дійсно Польща становила певну проблему. Натомість в Німеччині панували революційні настрої. Були очікування, що російська революція зіллється з німецькою і даний варіант сповнюється в моїй книжці.
Також треба сказати, що ліві настрої були дуже сильними в таких країнах як Італія і Франція. У своїй книжці я докладно описую цю ситуацію. Якщо подивитися на все це тверезо, то розрахунки більшовиків були реальними. Європа справді протягом років могла б стати червоною. Питання чи Європейський Союз Рад зумовив би більший плюралізм і Москва відмовилася б від влади? Я особисто в це не вірю і підозрюю, що все б закінчилося великим терором.
Назар Олійник