Північна Корея: смерть диктатора. Білорусь: річниця президентських виборів
Північна Корея
У суботу, 17 грудня о пів на дев’яту вечора, під час подорожі потягом відійшов у вічність «Батько народу», «Улюблений Керівник», «Доля нації», «Сонце нації», «Дороговказна зоря XXI віку», «Великий Керманич». Про смерть Кім Чен Іра у понеділок поінформував з жалобою в голосі одягнений у чорне диктор державного північно-корейського телебачення. За офіційною інформацією Кім Чен Ір помер від «фізичної та психічної перевтоми, працюючи на благо народу», а прозаїчніше – від серцевого нападу. Як уся біографія, так і смерть диктатора овіяна таємницею. Неясним залишається майбутнє країни і регіону.
Офіційно відомо, що наступником стане третій син Кім Чен Іра – Кім Чжон Ин. До успадкування влади він готується вже три роки – каже польський політолог Анджей Бобер. Але, як звертає увагу експерт, синові диктатора буде важко утримати в руках усю владу: На першому місці у Північній Кореї, починаючи з 1998-го (але дехто каже що навіть від 1995-го року) стоїть військо. Пізніше – апаратчики. Потім – технократи. Потім – чоловік молодшої сестри Кім Чен Іра – Чжон Дзонґ Тек... Тобто є чимало претендентів до спадщини. Отже, постає запитання: чи Кім Чжон Ин, котрий вже три роки проводить чистку в партійному апараті, залучаючи «своїх» людей, зуміє зосередити у своїх руках усю владу в державі.
На думку Ніколаса Лєви, експерта з Центру студій Польща-Азія, дальша родина померлого диктатора і військові діячі не дозволять Кім Чжон Ину керувати країною так, як це робив його батько. Тому... Він (ймовірно) матиме тільки символічну роль. По-перше, він не має політичного досвіду. Кім Чжон Ину тільки 29 років. Єдина його перевага – це символічні функції у політично-військовій системі Північної Кореї, тобто звання генерала Корейскої народної армії, і віце-голови центральної військової комісії.
Північно-корейське державне пресове агентство інформує, що Кім Чжон Ин є «великим наступником», вождем партії, армії і всього народу. Кім Чжон Ин – це гарант продовження революційної справи, яку почав Кім Ір Сен, а після його смерті втілював у життя син Кім Чен Ір.
Чи після смерті «улюбленого керівника» північно-корейський народ розпочне революцію, але іншу, демократичну?
На думку Анджея Бобера, у Північній Кореї революції не буде. Важко уявити таку ситуацію, що північні корейці вийдуть на вулицію, – каже експерт. І пояснює, чому: За різними даними, кожен десятий північний кореєць співпрацює зі спецслужбами, а кожен п’ятдесятий громадянин цієї країни фінансується спецслужбами. У країні діє багато розвідувальних агентств, які контролюють навіть якість думок громадян Північної Кореї.
Крім цього, у Північній Кореї немає сильної опозиції: Немає нікого, хто б відважився зробити такий крок і підняти бунт проти системи. Тим паче, що бракує сигналів чи підтримки з-зовні. А інша справа, що люди в Північній Кореї ризикують не тільки своїм життям, але й життям своїх близьких – у зв’язку із принципом колективної відповідальності, який введено після 1948 року.
У Північній Кореї після смерті диктатора може початися відлига, але це не буде спектакулярна зміна, – вважає варшавський соціолог Пйотр Куляс з Вищої Школи Бізнесу. На думку експерта, пожвавлення настане у закордонній політиці країни: Північна Корея вже досить довго веде із Заходом подвійну гру. Вона полягає ось у чому: ми не будемо «напружувати м’язи». Між нами кажучи, ці мускули не надто сильні, але країна, яка має атомне озброєння – небезпечна і непередбачувана. Отже, Північна Корея не погрожує своїм арсеналом, але Захід за це змушений її підтримувати гуманітарною допомогою. Гадаю, ще якийсь час така ситуація буде утримуватися. Але настане відлига, хоча не одразу.
Білорусь
Запаленими свічками – так у Білорусі відзначають річницю президентських виборів. 19-го грудня 2010 року знову переміг Аляксандр Лукашенка. Ввечері на вулицю вийшли люди. Демонстрацію брутально розігнала міліція. Сотні протестуючих - заарештовано, до в’язниці потрапили майже усі кандидати у президенти. Чимало опозиціонерів були змушені емігрувати. Частина з них (як, наприклад, Дзьміцєр Бародка, співпрацівник одного з кандидатів Андрея Саннікава) знайшла притулок у Польщі. Як каже Бародка, 19 грудня для білорусів є датою трагічною: Те, що сталося 19-го, досі не вкладається у голові. Я брав участь в акції на Площі Незалежності і до сьогоднішнього дня не можу цього зрозуміти. Ми всі мріяли про нову країну, чекали на Різдвяні свята, чекали на Новий рік. На жаль, так сталося, що багато з нас потрапили у в’язниці, чимало були змушені втікати з Білорусі.
За словами Павела Усова з Білоруського центру європейських досліджень, покращення ситуації не буде: Особливо перед парламентськими виборами, які відбудуться 2012 року, режим буде збільшувати тиск на своїх опонентів. Криза, погана економічна ситуація, соціальне незадоволення білорусів - ці всі чинники призведуть до збільшення репресій не тільки проти політичних противників, але теж звичайних громадян.
Умови для бунту є, - вважає Павел Усов, - є теж потенціал у білоруському суспільстві:
Ці протести були навесні-влітку цього року. Це так звані «мовчазні акції», які є несподіваним проявом суспільних протестів – за допомогою інтернету. Це дуже налякало білоруську владу, яка застосувала абсурдно неадекватні заходи стосовно протестуючих – репресії, побиття, суди. Але це відповідає логіці влади.
А логікає такою: будь-якою ціною мати контроль. А цей контроль - забезпечити усіма можливими методами. Павел Усов: Не відбудеться мирного переходу влади. Не буде мирної демократизації. Будь-які противладні дії матимуть революційний характер і призведуть до кровопролиття.
19 грудня, у річницю президентських виборів у Білорусі, Міністерство закордонних справ Польщі висловило солідарність з білоруським народом. Польське МЗС висловило жаль з приводу того, що влада в Мінську продовжує хвилю переслідувань. «Ця політика поглиблює ізоляцію Білорусі на міжнародній арені і позбавляє суспільство шансів на побудову в центрі Європи сучасної держави добробуту» - йдеться у заяві польського МЗС.
Яна Стемпнєвич