Наступник Богдана Хмельницького - гетьман Іван Виговський? був людиною непересічних військових та політичних талантів. Гетьманство Виговського - це вересень 1657- вересень 1659 років. Саме на гетьманство Виговського припадають такі дві цікаві події в історії України як: Гадяцька унія та битва під Конотопом, де козацькі війська розбили московську армію.
Виговський намагався вирішити дилему, яка стояла перед Україною, після початку визвольної війни 1648 року - з ким бути? Переяславська угода 1654 року і союз з Москвою, ще за життя Богдана Хмельницького засвідчив, що Москва всіма способами прагне знищити автономію Гетьманської держави і не планує толерувати окремішності українських земель. Виговський вирішив розв’язати цю дилему через унію з Польщею, яка була проголошена в Гадячі 16 вересня 1658 року. Україна, як Князівство Руське, мала увійти до складу нової Речі Посполитої – Речі Посполитої Трьох народів. Чи було це реально? І чому це не вдалося? Про це та інше ми розмовляємо з професором Тересою Хинчевською-Геннель з Варшавського університету.
– Пані професор, розпочнемо розмову про гетьмана Івана Виговського з останніх днів життя Богдана Хмельницького. Яка ситуація панувала в Україні тоді – у липні 1657 року?- Ви питаєте про момент смерті Богдана Хмельницького, але звичайно ж ситуація кардинально не змінюється в момент смерті Хмельницького, вона еволюціонує ще перед його смертю. Хмельницький приймає рішення розірвати з Москвою і знову об’єднатися з Річпосполитою, а Виговський є продовжувачем політичної думки Хмельницького. Можна сказати, що від часу битви під Жовтими Водами, коли Виговський потрапив у татарський полон, звідки його визволив Хмельницький та запросив до співпраці, долі цих двох видатних політичних діячів переплелися між собою. Якби Хмельницький прожив на якихось 1,5-2 роки довше, ситуація розвивалася б цілком по-іншому. Чого ж хотів Хмельницький? Як я вже казала - розриву з Москвою. Після того жахливого Переяслава 1654 року він зорієнтувався, хоча на це треба було багато часу, що це була політична помилка. Хмельницький укладав союзи, щоб потім їх розривати, але з московським царем Алексеєм Міхайловічєм це було не так просто. Проте, без сумніву, цей перелом в кінці життя Богдана Хмельницького відбувся, а Виговський був продовжувачем його політичної лінії. Звідси цей поворот в сторону Речі Посполитої і створення підгрунтя для майбутньої Гадяцької унії.
– Ви говорите про поворот в сторону Польщі, з боку Хмельницького, в останні місяці його життя. Але, як відомо, після підписання угоди між Польщею та Московією восени 1656 року, коли Хмельницький повністю розчарувався в Москві та зрозумів з ким має справу, було розгорнуто шалену дипломатичну діяльність в усіх можливих напрямках. І чи не здається Вам, що і для Хмельницького, і для Виговського, союз з Польщею - це лише один з варіантів, а не єдиний вихід для України з цієї дуже складної ситуації? І які саме середовища виступали за союз з Польщею? Яке було оточення Виговського? - Це дуже цікаве питання, і тут треба було б прочитати цілу лекцію, дуже важко про це сказати кількома реченнями. Слід зазначити, що це лавірування було, мало того - вже беручи до уваги умову з Речі Посполитою, намаганням переконати царя в тому, що нічого такого не відбувається, що переговори з поляками не ведуться. Наприкінці квітня 1657 року, коли посланець царя воєвода Бутурлін з’явився в Чигирині, то батько Виговського, Остафій Виговський захищає та вигороджує Хмельницького перед царем. Нібито нічого такого не відбувається, але Москва добре розуміла, що відбувається певна зміна. Ви питаєте про оточення? Отже, оточення, котре прагнуло до повороту в сторону Речі Посполитої - це були люди насправді високого політичного рівня. Окрім Виговського, випускника Києво-Могилянської Академії, людини високоосвіченої, маємо визначну постать Юрія Немирича, цього чудового руського аристократа, який закінчив престижні університети на Заході - Оксфорд, Сорбона, саме він був тим головним теоретиком основ Гадяцької унії. Виговський та Немирич співпрацювали між собою, і їхні долі подібні в трагізмі. Доля була жорстокою та парадоксальною до творців цього чудового проекту. Кажу чудовий проект, бо якби Гадяцька унія була реалізована, тобто Річ Посполита Трьох народів, а саме Королівство польське, Литва і Руське князівство, то на мою думку історія Польщі та України була б зовсім іншою.
– 2 вересня 1657 року гетьманом обрано Івана Виговського, і вже з самого початку в нього виникають проблеми. На думку багатьох істориків саме тоді почався трагічний період в історії України знаний як “Руїна”. Проти Виговського виступає козацька опозиція, на чолі з полтавським полковником Мартином Пушкарем та кошовим Яковом Барабашом. Фактично починається громадянська війна, яка забрала не менше життів ніж війни з Польщею. Чому виникла ця ситуація? - Ще до того як відбулося підписання Унії в Гадячі, тобто не та Унія котру було змінено в 1659 році і прийнято Сеймом Речі Посполитої. Тут ми маємо неймовірно важливу справу, а саме величезна частина українського суспільства взагалі не хотіла порозуміння з Речі Посполитою і, Ви вже згадували про Пушкаря, відбулася розправа з опозицією в червні 1658 року, коли війська Пушкаря та Барабаша було розбито під Полтавою, а отже за 2 місяці до підписання Гадяцької угоди. Це було яскравим свідченням того, що Виговському доведеться нелегко. Ілюстрацією до тих слів може бути той факт, що козацьких депутатів на Сейм Івана Сулиму та Прокопа Верещака на Чорній Раді в Германівці, у вересні 1659 року, було зарубано на місці, а сам Виговський був змушений рятуватися втечею. Витягнуто безпрограшну карту - Виговський запродався ляхам! Якщо подивитися на всю цю справу Гадяцької унії, то ми звичайно з перспективи 350 років можемо висловити жаль, що втрачено таку чудову нагоду. Проте слід розуміти, що і українська сторона, козацтво в переважній більшості, як і польська сторона, так насправді цього Гадяча не хотіли. Аналіз того чому так сталося вимагав би більше часу, але загалом це було переплетіння багатолітніх поганих українсько-польських відносин. Коли козаки, не йдеться про ту старшину, яка розуміла вагу цього політичного рішення Виговського, так от, коли козаки дізналися, що так би мовити "Україну ляхам віддано", то Виговський був змушений рятуватися втечею, а козацька рада оголосила гетьманом Юрія Хмельницького. Зрештою слід сказати, що подальша доля Виговського була жахливою. Його високо цінував польський король Ян-Казимир, та внаслідок інтриг його було страчено, і це дуже цікава історія, яка досі невияснена. А саме, яку роль відіграв Павло Тетеря, довголітній співробітник Виговського, чому зневірився в Виговському. Так от, 26 березня 1664 року згідно вироку військово-польового суду без ніякого процесу Виговського розстріляли польські вояки як зрадника. Більшість істориків переконана, що ці звинувачення були безпідставні, і все робилося поспіхом. Це неможливо, щоб він плів якісь змови проти Польщі, це було б навіть нелогічно з політичної точки зору. Хочу ще додати, що зі всіх сторін це незвичайна постать, постать котра не дочекалася своєї власної біографії, і Виговський ще чекає на свого історика.
– Пані професор чим була Гадяцька унія і який статус передбачався для України, Руського князівства? І чому Річ Посполита Трьох народів не стала реальністю?
- Частково ми вже про це говорили, але може в кількох словах нагадаю чим була Гадяцька унія. Як я вже згадувала - це була третя складова нової Речі Посполитої, тобто Королівство Польське, Литва і Руське князівство, котре складалося з Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств. Це мала бути абсолютно самостійна складова Речі Посполитої. Козаки поверталися до державного організму Речі Посполитої як “вільні до вільних, рівні до рівних”. Нагадую, ці слова з Гадяцької унії, бо вони відкликалися до слів Люблінської унії 1569 року. Руська шляхта зберігала всі свої привілеї, козацький реєстр мав бути збільшений до 60 тисяч і козаки мали підпадати під юрисдикцію гетьмана. Звичайно, спільним мав бути монарх, законодавча влада - Сейм, спільна зовнішня політика, що є дуже важливим аспектом, оскільки це оберігало б Річ Посполиту перед непотрібними війнами, адже ще до 1648 року козаки проводили свою власну політику. В Сенаті мав засідати київський митрополит, разом з 5 православними владиками. В цій першій редакції Гадяцької унії, Берестейська унія мала бути ліквідована, хто хотів міг перейти до православної або до католицької церкви. Було ще декілька чудових справ, зокрема Києво-Могилянська академія мала стати насправді вищим навчальним закладом, мав бути створений ще один університет в Києві, адже роками не вдавалося цього домогтися. Якби це відбулося 20 років раніше, то взагалі не було б повстання Хмельницького. Проте як справа дійшла до ратифікації в Сеймі то, сенатори відкинули багато положень, котрі були записані в Гадячі, зокрема не ліквідовано Берестейської унії, обмежено козацький реєстр до 30 тисяч ну і багато інших справ. Чому так сталося? Перш за все позиція шляхти та короля в цій справі, зв’язки з Папським престолом. Рим категорично виступав проти ліквідації Берестейської унії на теренах Русі, в цьому контексті роль папського нунція Відоні є значною. Роль Берестейської унії в цьому контексті є темою на цілу лекцію, по-одному слід її розглядати в 17 столітті, ще по-іншому в наступних століттях. Так от в 17 століття унія відіграла не надто позитивну роль в контактах з козацтвом. Звичайно причин поразки Гадяцької унії була набагато більше, але загалом як для польської так і для української сторони Гадяцька унія була неприйнятною.
Після того, як було підписано Гадяцьку угоду, Москва оголосила Івана Виговського зрадником і розпочала війну проти України. І тут слід згадати битву під Конотопом, коли козацькі війська Виговського разом з татарами розгромили вщерть московську армію. На жаль, з перемоги під Конотопом Виговський не скористався. Вже через декілька місяців його скинуто з гетьманства і обрано гетьманом Юрія Хмельницького, постать неймовірного трагізму та драматизму і в той же час молоду і слабку людину. Він був маріонеткою в чужих руках. Розпочався період “Руїни”, поділ на Лівобережжя та Правобережжя – справжня громадянська війна. Все це призвело до поступового занепаду Гетьманщини та ліквідації автономії українських земель.
Матеріал підготував Назар Олійник