Ви слухаєте Варшаву, а у рубриці «Події» мова піде про один з українських вернісажей, який відбувається у польській столиці.
Відкриття виставки відбулося без головного героя, який не доїхав. Оригінально розвішені світлини з базару в перемішку з предметами «барахолки, - патефон, гармонія, касети, кепки, взуття, колеса, старі газети, тощо.
А сама галерея дуже камерна, це фактично типова варшавська квартира.
Отже у варшавській галереї ZOYA www.zoya.art.pl роботи київського фото-майстра-неформала Павла Зуб‘юка:
«Мене звати Пьотр Дудановіч, ми знаходимося у галереї ZOYA, це приватна галерея на вулиці Коперника 32/8 в самому центрі Варшави.
Зараз відбувається вернісаж виставки під гаслом MARGINESY.UA . Це світлини Павла Зуб‘юка з Києва, який на жаль, через якісь візоподібні проблеми не зміг подолати сьогодні затори, але маю надію може нам вдасться організувати його зустріч з варшав‘янами пізніше, під час фінісажу, тобто закриття виставки. На жаль, ми немаємо досвіду спілкування з бюрократією саме в бік України. Ну не отримав візу».
Розкажіть, будь ласка про автора, бо ми вперше бачимо його в Польщі? Це мабуть його деб‘ют у Варшаві ?
«Так, якби перенести його діяльність на польський ґрунт, то я б його порівняв з паном майором Фридрихом з «Помаранчевої Альтернативи». Павло, щоправда набагато молодший, але він дуже мені його нагадує.
Це можна сказати ходячий перформенс. Він громадський діяч, але не до кінця почуває себе пов‘язаним з будь-якою політичною силою. Він звичайно пов‘язаний з національною опцією, але не належить до жодної партії, яка діє офіційно, він неформал. Він співпрацює з усіма, але більше працює індивідуально.
Павло організовує різноманітні геппенінги в електричках, десь у місті. Останнім часом він допомагає нам у проведенні акції «Столиця Слів» в українському варіанті. Це така акція, коли ми замість летючок, роздаємо вірші. Ми вже провели кілька її версій – польсько-англійську, польсько-українську... З одного боку ми маємо вірш польською, з іншого – українською і так воно виглядає як у Мінську, так і в Києві. А Павло також координує розповсюдження цих поетичних летючок у Києві. Але, він також один із авторів такого вірша».
Яка мистецька ідея автора виставки ?
«Взагалі, на жаль, це фактично його деб‘ют, коли він показує візуальне мистецтво на зовні. Ідея цієї виставки така – показати базар Куренівку, як такий своєрідний оригінальний закуток Києва.
Він тут, на фотографіях, як бачите, не показує Софійський Собор, Михайлівський храм, чи Хрещатик, - цієї головної течії, а показує саме те, на що ми не завжди звертаємо увагу, те, що десь там на околиці, але цей осередок дуже важливий для життя суспільства.
Причому Павло ніби наголошує, - це місце через пару років може зникнути. Це так, як з нашим, варшавським стадіоном Десятиліття, або як на нього казали - Ярмарок Європи. Цей ярмарок ніби десь там є, це частина Варшави, але ми трішечки ніби соромимося його і він десь там собі живе своїм життям. Але, це була невід‘ємна частина польської столиці.
Отже, Павло показує те, що існує, але не наголошується».
Триває розповідь про виставку у польській столиці світлин Павла Зуб‘юка з Києва під гаслом MARGINESY.UA .
Розмова з одним із організаторів виставки киянина і запитуємо Пьотра Дудановіча про саму галерею ZOYA, у якій він працює:
«Галерея у листопаді минулого року відзначала дволіття свого існування. Вона перш за все, покликана показувати білоруське мистецтво, але як Ви бачите, ми не консервативні люди і тому тут робиться дуже багато цікавих речей, включаючи і оцю виставку оригінального українського фотографа, який оспівує Куренівку».
А чому Вас цікавить білоруське, а не скажімо, французьке чи німецьке мистецтво ?
«Взагалі це така позиція власника галереї, яка сентиментально пов‘язана з Білоруссю. Це також його дружба з Зоєю Луцевич, - найбільш, так би мовити, експортною молодою мисткинею з Білорусі. До речі, вона дружина гітариста гурту НРМ Піта Павлова, який нині власне й перебуває у Варшаві і присутній на цій виставці».
Чи діяльність галереї ZOYA, - це бізнес чи гоббі ?
«Це вже питання до власника, але я думаю, що це перш за все, - гоббі. А щодо цієї виставки киянина, то я думаю, що це для нього і престиж і приємність, що його діяльність була оцінена, добачена.
Бо взагалі ці світлини він робив протягом довгого періоду часу. Він там фактично буває щотижня, ярмарок відкритий у суботу і неділю. Навіть у його квартирі багато таких різноманітних речей із Куренівки».
А як Ви знайшли таку цікаву особистість, фотографа із Києва, аж із Куренівки ?
«Ми з ним знаємося вже з пару років, просто знаємося і так слово за слово і народилася ідея цієї виставки. Тут найцікавіше – це фотографії, а предмети (всілякі старі речі) мають передати клімат Куренівки і без світлин ці предмети були б не зрозумілими».
Чи Ви на цю виставку привезли усе, що запланували, бо зазвичай перетин кордону з творами мистецтва не така проста справа, багато документів, тощо ?
«Так, привезли те, що було необхідно, те що хотіли. Щиро кажучи з цими предметами вийшло по-різному, щось ми привезли з Києва, щось із Варшави, а щось ми маємо з Мінська і навіть із Берліна. Усе це з базарів».
Це була розмова з одним із організаторів виставки київського фото-майстра-неформала Павла Зуб‘юка, Пьотром Дудановічем з варшавської галереї ZOYA.
Щойно нам стало відомо, що фотохудожник із Києва, все ж таки, доїхав до Варшави, але не на відкриття, а на закриття виставки і ще встигне-таки взяти участь у зустрічах з польськими шанувальниками мистецтва.
Але, шкода, що черговий польсько-український захід за участю українських чи митців, чи то науковців, чи навіть службовців, відбувається без них. Подолання візових формальностей все більше ізолює країну над Дніпром.
З бігом часі така тенденція подорожей українців все ще не змінюється.
Володимир Прядко