Я.Юзефович і А.Зимнін30 січня 1991 року молодий та мало відомий польський режисер Януш Юзефович вивів молодих, нікому не відомих акторів (серед яких були представники різних професій, навіть ветеринар) на сцену Драматичного театру в Варшаві. Відбулася прем’єра першого польського мюзиклу «Метро», якому судилося стати справжньою мистецькою подією в посткомуністичній Польщі.
Минуло понад 18 років, «Метро» побувало на Бродвеї та у Москві. Отримало величезну кількість премій і в Європі, і за океаном. Артисти мюзиклу стали зірками, а сам Януш Юзефович – одним з найвідоміших польських режисерів.
В гостях у керівника театру «Studio Buffo», автора багатьох музичних спектаклів, режисера Януша Юзефовича побував Анатолій Зимнін.
АЗ: Пане режисере, Ви – один з не багатьох польських театральних митців, який працював як на Сході: постановка в Москві мюзиклів «Метро» та «Іствікські відьми», в Мінську – мюзиклу «Пророк», так і на Заході – мюзикл «Метро» на Бродвеї. Скажіть будь ласка, як працюється польському режисеру за кордоном, і чим праця на Сході відрізняється від праці над Віслою?
ЯЮ: Праця на Сході відрізняється не стільки від роботи в Польщі, скільки – від праці в Західній Європі чи США. На Заході ситуація дуже формалізована. Там панують "виробничі" стосунки а не мистецькі. Наприклад, в німецьких оперних театрах працюється як на заводі – люди приходять на роботу і виходять пунктуально. Мені не відповідає атмосфера, коли в середині фрази актори переривають репетицію, адже вже є, наприклад, друга година. Я цього просто ненавиджу. Але, на щастя, в Польщі або в Росії можна працювати з людьми по-іншому: наприклад, якщо триває репетиція, і добре працюється, то ніхто не дивиться на годинник. Якщо люди тебе шанують, цінують, вірять тобі, то вони зможуть досягти набагато більших результатів, ніж просто за гроші. Такі емоційні стосунки, слов’янські, мені більше відповідають. Я з приємністю згадую працю в Москві та в Мінську, і завжди з задоволенням буду туди їздити, адже там артистів не лише цінують, але й кохають.
АЗ: Ви мали великі успіхи в Москві та Мінську. Чи не надходили до Вас пропозиції співпраці з України?
ЯЮ: Був такий момент. Одного разу московська версія мюзиклу «Метро» була представлена в Києві на сцені палацу «Україна». Там я отримав пропозицію – зробити українську версію цього спектаклю. Пізніше, коли ми в столиці України грали оперу Роджера Уотерса «Ça Ira», якої я був режисером, знову з’явилися розмови на цю тему. Але, на жаль, досі нічого з цього не вийшло. Побачимо, може в Україні сьогодні є важливіші теми, ніж пропаганда культури, але я відкритий на всілякі пропозиції…
Януш Юзефович
Фото: ВікіпедіяАЗ: Власне, Ви бували в Україні. Яка Ваша перша асоціація з цією країною?
ЯЮ: Першим містом, яке я відвідав в Україні, був Київ. І це я згадую, як сон. Ми жили в готелі над річкою, пам’ятаю був туман, і коли я подивився у вікно, то крізь туман я побачив маленьку церкву. Це виглядало магічно, як сон, як казка. Я пізніше вийшов у затуманене місто, увійшов на якийсь пагорб, я почував себе, як уві сні. Київ зробив на мене фантастичне враження – і це моя перша асоціація з цією країною.
АЗ: В Москві перед Вашим «Метро» мюзикли не тішилися популярністю. Були, звичайно рок-опери як «Юнона і Авось» або «Орфей і Евридика»… На сьогодні в Москві паралельно йдуть декілька мюзиклів, щороку нові, а публіка все йде і йде…
В Києві вже багато років грається рок-опера «Біла Ворона», було також створено перший український мюзикл “Екватор”, але останнім часом про нього не чути. Може в Києві чекають саме на Вас?
ЯЮ: Якщо чекають, то я з превеликим задоволенням приїду. До Києва – поїду залюбки.
АЗ: Коли на початку 1990-х створювався мюзикл «Метро», чи сподівалися Ви тоді, що цей спектакль стане культовим?
ЯЮ: Ніхто з нас тоді про це не думав. Зрештою коли ми робили «Метро», наш проект негативно сприймався ЗМІ та театральним середовищем. Нам закидали, що мюзикл – є чужим для польської культури… Мюзикл – у Польщі?!... Це американське, англійське, невідомо яке але не польське… Це по-перше. А по-друге – всі довкола казали: «Що це за ідея – взяти аматорів з вулиці на сцену, коли в Польщі є багато чудових освічених акторів, танцюристів»… Отже спочатку «Метро» не мало позитивних відгуків в медіа. Пам’ятаю, що найбільш доброзичливий журналіст сказав: «Якщо вони проіснують до сотого спектаклю, то це дійсно буде якесь диво». Сьогодні ми вже наближаємося до 2000-го спектаклю, і ніщо не вказує, що на цьому ми маємо зупинитись… Але ніхто з нас не сподівався, що «Метро» стане такою істотною подією…
АЗ: Пане режисере, як виникають, як пишуться мюзикли? Що з’являється раніше: музика, ідея, вірші?
ЯЮ: Це буває по-різному. У випадку мюзиклу «Метро» - спочатку з’явилася ідея. У 1980-х роках ми були на гастролях у Франції, там я зустрівся з поетесами, які виїхали з Польщі під час військового стану. Тоді й виникла ідея, яку ми записали на листі паперу, – створити спектакль для молоді. Ідея народилася саме у цих письменниць. Щодо мого наступного спектаклю «Пітер Пен»,то я колись побачив версію цього мюзиклу на Бродвеї. Там хлопчика Пітера Пена грала тридцятилітня колишня спортсменка, екс-чемпіонка. Я не міг зрозуміти, як Пітера Пена може грати жінка, виявилося, що там такі норми – діти не можуть грати на сцені, тому грала жінка. Мені це страшно не сподобалось. Коли я повернувся до Польщі, то подумав, що потрібно створити власну версію цієї казки, і ми її реалізували. Спектакль відбувався в варшавському театрі «Рома». Тепер ми хочемо його відновити...
АЗ: Колись, в одному з інтерв’ю Ви зареклися, що не будете більше мати справу з дітьми на сцені… А тут – повернення «Пітера Пена», також ви створили мюзикл «Ромео і Джульєтта», де грали дуже молоді актори, майже діти…
ЯЮ: Ні, ні… В «Ромео і Джульєтті» грали підлітки, тобто молодь… Так, з дітьми працюється дуже складно, не будемо цього приховувати. Але матеріал настільки чудовий, лібрето вже покійного Єремі Пшибори, музика Януша Стоклоси… Це – «суперречі», і від вересня ми будемо відновлювати мюзикл «Пітер Пен».
АЗ: А як виник мюзикл «Ромео і Джульєтта»?
ЯЮ: Спектакль «Ромео і Джульєтта» виник як потреба продовження діалогу з підлітками, з цією глядацькою аудиторією… Адже в Польщі для такої молодої публіки серйозних речей робиться небагато. Я мав певні побоювання. Коли ми грали наш мюзикл у величезній залі варшавського спорткомплексу «Torwar», я дуже боявся ліричних сцен, коли дві дуже молоді особи розмовляють про кохання… Пам’ятаймо, що в такому віці – це дуже складно. Як уникнути вульгарності?.. І раптом - дві тисячі анонімних юних глядачів дивляться на ці сцени в цілковитій тиші. Це спортивна арена, це не театр, тут може трапитись будь-що. Хтось може крикнути, хтось свиснути тощо … І раптом – тиша… Це був доказ, що цю тему варто було піднімати, що до підлітків варто звертатися…
АЗ: Тепер дуже важливо вирвати підлітків, молодь з Інтернету і привести її зокрема до театру… Чи Ви і надалі плануєте звертатися до молодої публіки?
ЯЮ: На даний момент ми реалізуємо ідею на підставі повісті Єжи Анджеєвського «Ворота Раю». Ця тема також стосуватиметься молодих осіб, хоча і буде дещо іншою, більш серйозною… Ми працюємо над цим матеріалом і шукаємо цікавих оригінальних ідей на черговий спектакль…
АЗ: Пане режисере, скільки коштує постановка мюзиклу? Є інформація, що наприклад московська версія «Метро» коштувала 2,5 мільйони доларів, і це в порівняння з наступними російськими проектами була не така ще й велика сума…
ЯЮ: Це залежить від розмаху, від місця, від рівня складності декорацій, від вартості костюмів…
АЗ: Але мільйон доларів, напевно, потрібний…
ЯЮ: Так… Мені здається, що в околицях одного мільйона можна зробити порядний спектакль…
Альбом мюзиклу "Метро" стає двічі платиновим
Фото: www.metro.art.plАЗ: Коли Ви створювали «Метро» в Варшаві – це був початок 1990-х років, всі пам’ятають, який це був складний час. У Москві Ви почали ставити «Метро» на початку 1999-го року, майже після дефолту… Тепер панує світова економічна криза…
ЯЮ: Тобто потрібно взятися за щось серйозне?... На сьогодні я передусім думаю про кіно. Сподіваюся, що мюзикл «Метро» буде реалізовано також на кіноекрані… Якщо це вдасться, то ми маємо чергові ідеї… Отже, маю надію, що фільм стане для мене справжньою стихією…
АЗ: Власне ще, здається, два роки тому був анонс, була обіцянка зняти фільм «Метро».
ЯЮ: Так, була обіцянка. На даний момент ми намагаємося допровадити до того, аби стрічка стала спільною польсько-російсько-американською продукцією. Над цим ми зараз працюємо. Якщо нам це вдасться, то наступним кроком будуть кастинги в Польщі і в Росії, і тоді це стане міжнародним проектом.
АЗ: Чи артисти польської та російської версії «Метро» можуть сподіватися на роль у фільмі?
ЯЮ: Якщо прийдуть на кастинг! Все вирішить кастинг! Треба все починати спочатку.
АЗ: Додам, що кастинги, з яких свої зоряні кар’єри розпочинали Едита Ґурняк, Роберт Яновський, Теона Дольнікова, Антон Макарський та багато інших відомих виконавців та акторів.