В рамах фестивалю Культури "Українська Весна" у Познані на спільній сцені заспівали український "Тартак" та польський "Lao Che". Коцерт почали поляки, але українською...
Після виступу Українська Служба Польського Радіо поцікавилася у вокаліста Lao Che – Спєнтого (це в нього таке псевдо – Spіęty польською означає напружений, скутий...) де цю пісню про сокола ясного знайшов.
Спєнти: Те, що я співав – це текст з нашої, польської, книжки авторства Генрика Сенкевича "Вогнем і мечем". Ти, певно, її знаєш...
Так, це досить суперечлива книжка, якщо йдетья про польсько-українські взаємини. І на фестивалі української культури, у 21-му столітті...
Спєнти: Але мені не йдеться, щоб якось оцінювати те, що написав автор. Йдеться про те, що ми, поляки і ви, українці, мали у минулому багато спільного. Протягом добрих кількох віків наші культури взаємодіяли, перемішувались. Наприклад, у польській кульутурі є дуже багато українських слідів. Ми просякнуті українською культурою. І для мене, поляка, вона дуже близька.
А що знаєш про сучасну українську культуру?
Спєнти: Небагато, небагато. Я ніколи не був в Україні. На неї я дивлюсь через призму творчості польських письменників – романтиків.
"Lao Che" виступило на фестивалі "Українська Весна", отже, можна сказати, ви підписуєтесь під ідєю фесту. А як ви на нього потрапили?
Спєнти: Ми маємо у своїм репертуарі перший альбом, який розповідає про середньовіччя у Польщі, а середньовіччя тут було дуже, скажімо, східним: український, литовський дух. І, здається, організатор подумав, що цей може мати спільний знаменник.
Перший ваш альбом називався "Гуслі". Після "Гуслів" ви випустили ще два альбоми. У другому співаєте пісні Варшавського повстання у третьому – ведете діалог з Богом. Патріотизм, віра – ці теми у сьогоднішні часи масової культури, споживацького культу непопулярні. Здавалося б, ця ваша творчість приречена на поразку... А тимчасом на концертах "Lao Che" – багатолюдно, а ваші диски швидко розкуповують. Чому?
Спєнти: Ми показуємо людину, котра вагається, сумнівається, котра не знає, вона розгублена, зневірена. Вона слабка. І якщо говорити про споживацьку культуру, що штовхає вперед, культуру нахабну... Ми це маємо на кожному кроці – на вулиці, вдома, бачимо це по телебаченню. Цей тиск відчуваємо нащодень. І ми, люди, не завжди можемо впортатись із цим тиском... "Lao Che" показує людину, яка проходить через кризу. Гадаю, що багато хто послухавши наші пісні може сказати: "та це ж я!".
То це означає, що люди втомились від гонитви за грішми, за працею, за матеріальним і кольоровим?
Спєнти: Людям потрібна рефлексія, Ми, гурт, теж задумуємося над тим, чи це все має якийсь сенс. Ставимо запитання - Хто я? Що далі? У якому напрямку йти? Це природнє, це людське – ставити запитання. А світ сьогодні такий, що краще запитань не ставити. Треба мовчати, і йти вперед, як вівці у стаді. Це – конформізм: дивись, як поводяться інші, і роби так само. Але ж кожна людина – індивідуальність. Кожен має сам себе запитувати, що хоче робити у житті. Кожен з нас по-ішому відповість на це запитання, адже ми бачимо світ по-різному, по-своєму. У житті не може бути шаблонів. Кожен має обрати свій шлях вирушити у нього.
А тепер альбом "Gospel". Така собі розмова з Богом, Багато запитань, складних запитань простими словами. Ви до Бога звертаєтесь як до сусіда. Ось, наприклад... "Христіан, дай спокій, не варто виступати, не вдавай Спартака, не протиславляйся! Можна ще препроситись, можна ще зупинитись... Христіан, вік - 33"... Відомо, про кого йдеться.
Спєнти: Це теж парадоксально... Поляки – дуже католицький народ. І це певний шаблон – поляк мусить бути католиком, мусить поводитися згідно зі вченнями католицької релігії. Натомість, оцей католицизм показує нас у кривому дзеркалі... Віра – річ дуже індивідуальна, особиста. Її не можна нав’язувати. Не можна накидати ані бачення Бога, ані способу розмови з ним. Я не кажу, що католицька церква погана, але не може бути так, що людина, котра не почувається католиком, має якісь комплекси з цього приводу.
Слов’янська спадщина, Варшавське Повстання, Віра.... А якою буде тема наступного альбому "Lao Che"?
Спєнти: А хто це знає... поки що скаладаємо музику, маємо три фрагменти. Взагалі маємо такий план, аби увійти в грудні до студії і там вже записувати музику. Восени писатиму тексти. Але не маю конкретної теми... Хочу зробити кілька історій про людину... цей альбом буде про людину...
Яна Стемпнєвич