Від 10 до 17 жовтня у Вроцлаві відбуватиметься V міжнародний театральний фестиваль "Діалог-Вроцлав", організаторкою якого є Кристина Майсснер, відома режисерка, під керівництвом якої вже кілька років працює Teatr Współczesnу у Вроцлаві.
А розмовляємо про цю подію з її речницею Мартою Чиж.
Отже, пані Марто, це найбільший театральний захід у Польщі. Чи не так?
Марта Чиж: Так, власне, є. На додаток, це вже п’ятий, ювілейний вихід цього фестивалю. Але насправді фестиваль діє вже 8 років, бо організується у формі бієнале з 2001 року. І реноме фестивалю щоразу зростає, бо маємо багато закордонних журналістів, гостей: це директори інших театральних фестивалів, дуже престижних театральних оглядів тощо. Отже, від року до року їх щораз більше. А також і в Польщі цей фестиваль має щораз більший розголос. Намагаємось, аби завжди було кільканадцять спектаклів. До цього часу було так, що закордонним спектаклям відповідали кількісно польські. В цьому році є трохи інакше. Маємо 15 спектаклів, і з них лише 5 польських. Отже, тут ці пропорції трохи змінились. Цього року приїде 14 режисерів, котрі – як я щойно згадала – покажуть 15 вистав. І це режисери з різних закутків світу, бо приїздять навіть з Південно-Африканської Республіки, буде Рабіг Мроуе з Лівану. Отже, це не лише Європа.
Але, як розумію, для всього фестивалю існує певний спільний мотив, і його джерелом, а отже, в певному сенсі, музою самого фестивалю стала цього року професор Марія Яніон з Варшави – видатна польська історик літератури.
Марта Чиж: Справді, у цьому році так і є, бо кожен вихід фестивалю має свою головну тему. І попри те, що від самого початку головною ідеєю фестивалю є діалог між самими творцями та між спектаклями – а тому також фестиваль і носить назву "Діалог-Вроцлав", попри те, що пані директор Кристина Майсснер прагне завжди, аби ці спектаклі якимсь чином відповідали один одному, аби їхні автори мали місце, де зустрітись, порозмовляти про джерела свого натхнення, про те, що найважливіше для них у цей час та до яких тем вони хотіли б звертатись; отже, попри все це, кожен випуск фестивалю характеризується тим, що кожні два роки є якесь нове гасло. І цього року маємо гасло: "wobec zła" – "супроти зла", що було взято, власне, з назви книжки пані професор Марії Яніон. А це тому, що Кристина Майсснер, подорожуючи світом по різних інших фестивалях, намагається знайти спільне гасло для того, що бачить, для того, чим сучасний театр живе і до яких питань звертається. І, власне, з тих її подорожей і спостережень за сучасним театром виникла така думка, що автори зараз дуже охоче розповідають про те, чим є зло теперішнього світу. Притому, незалежно від того, в якій культурі вони виховані, ця тема є дуже важливою і вони намагаються аналізувати її у різних аспектах та на різних рівнях.
Чому, на Вашу думку, ця актуальна тема представляється на цьогорічному фестивалі за допомогою класичного, переважно, репертуару?
Марта Чиж: Справді, цього року є так, що більшість спектаклів збудовано на давніх текстах. Гадаю, що ці тексти й надалі є справжніми покладами тем для натхнення, бо навіть сучасні автори можуть багато в них знайти. Тому маємо аж шість драм Шекспіра, маємо Олександра Островського, Бертольда Брехта, Ґеорґа Бюхнера. Отже, справді дуже багато класики. З сучасних текстів – Дорота Масловська і спектакль "Między nami dobrze jest" Ґжеґожа Яжини, який був створений на основі її драми. А також і наступний спектакль цього режисера "Teoremat", що звертається до творчості П’єра Паоло Пазоліні. А ще є Петер Гандке, на основі драми якого створено постановку "Kaspar" у режисурі Барбари Висоцької. Отже, справді, тих сучасних текстів у співвідношенні з давніми небагато.
Звернемось безпосередньо до учасників. Ви сказали, що тут буде представлено, фактично, весь світ. А це мало би значити, що відібрано найліпші, найвизначніші постаті сучасного театру. Хто це, наприклад?
Марта Чиж: Приїздить до нас зі своїм найновішим твором Крістоф Марталєр, і це, власне, співпродукція Міжнародного театрального фестивалю "Діалог-Вроцлав" і "Wiener Festwochen". Приїздить також Іво ван Гове, чудовий голландський автор, все ще маловідомий у Польщі, але вже з солідним реноме в усій Європі. Приїздить одна з найліпших лялькових театральних труп, тобто "Handspring Puppet Company" з Південно-Африканської Республіки. А також згаданий вже Рабіг Мроуе з Лівану, котрий, власне, показував свою п’єсу "У пошуках зниклого працівника" на найважливіших фестивалях, що мали місце у світі в цьому та минулому році. Ну і, звісно, польські автори. А це – Ґжеґож Яжина і Ян Клята, котрі відомі вже не лише у нашій країні, але й в цілій Європі. Дуже також радіємо, що "Kaspar" Барбари Висоцької, яку поставив наш Teatr Współczesnу, отримує щораз більший розголос. Нашими гостями є багато директорів театральних фестивалів, котрі зацікавлені запрошенням цієї вистави до себе. І вже відомо, що її запрошено на фестиваль у Сараєві. Тож, нам дуже приємно, що твір нашого театру був так добре сприйнятий критикою, та що цей спектакль зможуть побачити не лише вроцлав’яни, але й публіка усієї Європи.
Teatr Współczesny у Вроцлаві є головним організатором фестивалю. Хто ще співпрацює з Вами у цій справі?
Марта Чиж: Звісно, що співпрацюють з нами інші вроцлавські театри, а передусім у тому сенсі, що надають нам власні приміщення, де можемо показувати фестивальні спектаклі. Ми не в стані прийняти всі вистави у себе, бо маємо тільки два зали. Отже, це і Opera Wrocławska, котра має чудовий зал на багато місць, і, цього року вперше, Wytwórnia Filmów Fabularnych – Студія художнього кіно, де покажемо "Римські трагедії" Іво ван Гове з Голландії. Це величезна площа, яка була потрібна, щоб організувати даний спектакль – дуже сучасний, мультимедійний. Там не існує того класичного поділу на глядацький зал і сцену, бо, насправді, публіка може сідати на сцені, актори, натомість, ходять між гостей спектаклю. Все дуже мобільне, на телеекранах бачимо окремі сцени вистави, а весь її простір збудовано на взірець великих конференційних або ж телевізійних центрів. Отже, Wytwórnia Filmów Fabularnych виявилась чудовим місцем для цього. А також, ми співпрацюємо з великою телевізійною студією ATM на Вроцлавських Бєлянах, яка теж ніколи ще не була адаптована до потреб театру. І там покажемо останню постановку Крістофа Марталєра.
Антон Марчинський