Днями в українському посольстві у Варшаві польському режисерові Анджею Якімовському урочисто передали головну нагороду за фільм "Штучки", що був визнаний найкращим на XVII Міжнародному дитячому кінофестивалі у Міжнародному Дитячому Центрі "Артек".
А крім цього, журі у складі 3,5 тисяч дітей визнало кінороботу поляка "наймудрішою".
Польський митець подякував за нагороду і наголосив, що йому особливо приємно, що його робота сподобалася власне дітям. Він назвав дуже цінною думку дітей, які "безпосередньо, щиро та правдиво" висловлюють свою точку зору, і зауважив, що усі свої фільми перед остаточною редакцією, він показує власним дітям.

Директор Польського інституту у Києві Єжи Онух, який отримував нагороду для Якімовського в "Артеку" і тепер привіз її до Варшави, відзначив, що польський фільм мав серйозних конкурентів, серед яких була якісна голлівудська продукція. Він також зауважив, що професійне журі в основному складалося із представників Росії, що також може свідчити про те, наскільки якісно вирізнявся польський фільм з українським дубляжем на фоні інших кіноробіт.

Продовжує директор Польського інституту у Києві Єжи Онух...

Отже, у Міжнародному дитячому центрі "Артек", на XVII міжнародному дитячому кінофестивалі молоді глядачі змогли подивитися більш як 25 фільмів з 15 країн, створених для дітей і юнацтва. У конкурсній програмі представлено 9 фільмів для сімейного перегляду з Австрії, Білорусі, Великої Британії, Угорщини, США, Франції, Латвії, Росії, Польщі.
Розповідає переможець дитячого кінофестивалю в "Артеку", автор  "Штучок", польський режисер Анджей Якімовський:
Анджей Якімовський: Ми взагалі не задумували цього фільму, як дитячого. Це був фільм призначений для загальної публіки, тобто для дорослих людей. Тому я був дещо здивований тією ідеєю, щоб показати цей фільм на типово дитячому кінофестивалі, яким є свято фільму в Артеку.
З другого боку, я наприклад дуже люблю показувати свої, ще навіть незакінчені фільми, своїм дітям. Бо якщо є веселі сцени і діти сміються, то я вже знаю, що все в порядку. Але, я все одно дещо здивований, що діти так добре сприймають цей фільм, я так і хотів, - щоб фільм був зрозумілим і для дітей і для дорослих.

А чому дітям сподобався Ваш фільм, чи йдеться про сюжет, чи про акторів ?
Анджей Якімовський: Цього ми не знаємо, я на фестивалі не був. Це треба було б запитати директора Онуха, бо він там був і знає як реагували дітлахи.
Але, я думаю, що діти люблять, коли їх сприймають серйозно, коли для них не придумується спеціальної мови, не говориться до них інфальтильним способом, і певні речі не спрощуються, - вони це доцінюють. Діти своєю інтелігенцією не поступаються дорослим, - вони може не такі досвідчені, але свою душу вони мають.

А чим Ви зараз займаєтеся, мабуть працюєте над наступним фільмом ?
Анджей Якімовський: Працюю над наступним фільмом, над сценарієм, адже я сам пишу сценарії до своїх фільмів, тож пишу наступний. Фільм також буде для дорослих, але маю надію, що він сподобається і дітям.

Коли Ви останній раз були у Криму ?
Анджей Якімовський: Я у своєму житті ні разу не був у Криму, я б дуже хотів туди поїхати, але не мав на це часу. А взагалі в Україні я бував.
Мій батько походить зі Львова. І колись ще в дитинстві, пам‘ятаю ми поїхали на канікули через Львів, щоб батько трохи показав нам місто і розказав про своє дитинство. Я дещо пам‘ятаю, хоча це були 70-і роки, тобто дуже давно, приємно згадую ту поїздку.
Але, потім я не мав нагоди приїхати в Україну, хоч там відбуваються різні цікаві мистецькі заходи, наприклад, кінофестиваль "Молодість", або фестиваль "Київ-Одеса", який проходить на кораблі, що пливе Дніпром. Мене запрошували, але саме тоді були такі ситуації, що з Варшави виїхати я не міг.

Ну, але тепер діти чекають Вас в Україні, треба робити новий фільм.
Анджей Якімовський: Я не знаю чи діти чекають, бо цей фільм повинен мати показ у кінотеатрах, а це справа не проста. Це справа організації усього ринку, можливостей всіляких оплат і розрахунків, така співпраця ще не налагоджена. 

Це була розмова з режисером Анджеєм Якімовським та мистецьким куратором Єжи Онухом.

Художній фільм "Штучки" розповідає про шестилітнього Стефека, який застосовував різноманітні "штучки", щоб наблизитися до батька, котрий покинув родину і жив з іншою жінкою.

Сльози від сміху змінюються сльозами розпачу, а чудово написані діалоги запам‘ятаються надовго. Проте, судячи з висловлювань митців, потрібно неабияких фантастичних "штучок", щоб цей та інші польські фільми, з‘явилися в українському прокаті. 

Володимир Прядко