Розпочинаємо наш "Культурний калейдоскоп" і розмовлятимемо цього разу про кінофестиваль Plus Camerimage 2009, який у вихідні офіційно розпочнеться у Лудзі. Але вже в понеділок в рамках цієї події до Польщі завітав один з найвідоміших режисерів Заходу Девід Лінч.
      Нашим співрозмовником сьогодні є речник Plus Camerimage 2009 пан Марцін Терцяк.

Отже, пане Марціне, Ваш фестиваль завжди мав певну характерну домінанту: оператори. Він, таким чином, був передусім місцем, де оператори зустрічались, оцінювали роботу один одного і загалом нагадували, що вони є не лише технічним персоналом при створенні картини, але повноцінними митцями…
Марцін Терцяк: Так, хоча в останні роки йдеться також про сценографів, бо вони теж у великій мір мають вплив на те, як потім виглядає зображення, яке згодом бачимо в кіно. Натомість, фактично, ідеєю, довкола якої виник фестиваль Plus Camerimage, було прагнення належної оцінки для праці операторів. Вони відповідають за те, як фільм представлений візуально. А напевно вони були недооціненою групою, маючи величезний вплив на кінцевий результат. У зв’язку з цим кілька років тому з’явилась така ідея – до речі, вона походить від Фолькера Шльондорффа, цьогорічного гостя нашого фестивалю – аби запросити операторів та дозволити їм представити свої вміння, розповісти про те, як вони реалізують свої наміри, пов’язані з візуальними аспектами фільму. І так, говорячи звісно дуже коротко, все почалось. Виявилось, що оператори – це дивовижне середовище відкритих людей, готових поділитись своїм досвідом і вмінням. Ну а потім лишився тільки крок до зустрічей з молоддю, котра хоче робити фільми, і до такого безперервного обміну думками, поглядами, який тут під час фестивалю Plus Camerimage триває протягом цілого тижня.

Отже, оператори як візуальні митці, що природно…
Марцін Терцяк: Так, існує певна різниця в сприйнятті професії оператора за океаном, в Голівуді, і тим, до чого ми звикли тут в Європі, де оператор, власне, дуже часто буває рівноправним партнером режисера. І тому, зокрема, фестиваль виник і був далі розвинутий, аби звернути увагу на те, що оператори мають величезний вплив на художній образ фільму, що , коротко кажучи, їхня професія є попросту мистецькою.

Формула Вашого фестивалю також передбачає для нього функцію своєрідного форуму для обговорення майбутніх тенденцій у кіно. Як це, власне, виглядає?
Марцін Терцяк: Отож, це полягає на неустанних та безкінечних розмовах людей кіно, котрі тривають в тих офіційних частинах, тобто під час прес-конференцій, семінарних зустрічей, майстер-класів тощо. Проте, потім вони вже переносяться до цілковито неофіційного простору, де за склянкою того чи іншого напою далі розмовляють на тему того, чим є кіно й загалом мистецтво. В цьому, власне, полягає здебільшого сила фестивалю Plus Camerimage, що він створив такий простір для дискусії поміж різними професійними групами в рамках кіноіндустрії, як теж і для дискусії поміж поколіннями.

Кульмінацією Plus Camerimage є, фактично, нагородження митців. І за творчий доробок в цьому році будуть, зокрема, нагороджені оператор, режисер, сценограф…
Марцін Терцяк: Так-так, звісно, це дуже важлива частина фестивалю. В цьому році нагороду за доробок отримає згаданий вже мною Фолькер Шльондорфф, який є не лише чудовим режисером, але також і другом фестивалю. Таку ж нагороду отримає геніальний оператор Данте Спінотті, чию операторську роботу ми бачили в багатьох фільмах, і в тому числі у Майкла Манна. На додаток, щоб належно оцінити спільну працю режисера і оператора ми присудимо нагороду дуетові Карлоса Саури і Вітторіо Стораро. Однак, окрім цього, слід також сказати, що фестиваль Plus Camerimage – це також конкурс, а, власне, кілька конкурсів. Це 17 фільмів у головному конкурсі на здобуття золотої, срібної та бронзової жаби, кілька десятків студентських етюдів в конкурсі з нагородженням кіянками, 8 польських фільмів у конкурсі польського кіно, а також величезний спектр документальних стрічок. З тих останніх багато конкурсних, але теж буде велика панорама документального кіно та присутність на фестивалі одного з найвидатніших документалістів Террі Сандерса.

Який також отримає нагороду…
Марцін Терцяк: Який також отримає нагороду. Це все вже дослівно за кілька днів розпочнеться у Лудзі. А ще перед фестивалем, бо в понеділок – нажаль на фестиваль він не може приїхати, але приїхав на прес-конференцію – це найбільший, можливо, приятель заходу Девід Лінч. 

Лудзь є, фактично, однією зі столиць польського кіно завдяки місцевій кіно-школі. І напевно, фестиваль пов’язаний саме з її традицією?
Марцін Терцяк: Так, спирається на традиції Лудзі кіно, котра, маємо надію, існує й надалі, хоча, якщо йдеться про кінопродукцію, то вона, звісно, вже у Лудзі не така велика, як це бувало ще якісь 20 років тому. Натомість, досі є об’єкти старої Лудької кіностудії, там і надалі створюються фільми. Існує потужна кіностудія Opus, котра зробила протягом останніх років багато прекрасних стрічок. І є, як Ви згадали, чудова кіно-школа, котра має гарне реноме в усьому світі. Є також ліцей імені Кшиштофа Кєсьльовського, про який варто згадати. Отже, все це творить певного роду умови, щоби впевнено стверджувати, що немає ліпшого місця в Польщі для такого фестивалю, аніж Лудзь.

Антон Марчинський