Marek Chlanda, "Artaud: 8 Osoba"

    У Познанському національному музеї триває виставка польського художника Марека Хлянди під назвою "Beatyfikacje" – "Беатифікації". Ця виставка не може не привертати до себе уваги тим вибором особистостей, котрі стали її героями. Безперечно, вона приваблива також своїми художніми образами. А отже, свою цікавість ми втамовуємо розмовляючи з кураторкою виставки, пані Евою Горновською.

Ева Горновська: Треба пам’ятати про те, що індивідуальна виставка Марека Хлянди в Національному музеї у Познані не є ретроспективою його творчості. Вона складається, власне, тільки з одного циклу рисунково-живописних праць. Це, як говорить сам митець, одне довге речення. І воно у чергових своїх частинах присвячене п’ятнадцяти особам, котрі своїм життям або творчістю суттєво вплинули на автора. Глядач, який приходить а виставку, зустрічається по черзі з японським каліграфом Юічі Іноуе, мислителем Емілєм Чораном, польською скульпторкою Катажиною Кобро як теж польським художником Анджеєм Шевчиком, живописцем Мареком Ротко, стигматичкою Вандою Бонішевською, вчителем Янушем Корчаком, поетесою Неллі Закс і єзуїтом Станіславом Мусялом, монахом Томасом Мертоном, філософом Людвіґом Вітґенштайном, митцями Дональдом Джаддом та Полем Сезаном, актором і теоретиком театру Антоненом Арто, а також реформатором театру Єжи Ґротовським.

Отже, як ці постаті спричинились до створення окремої виставки?
Ева Горновська: З того факту, що життя цих осіб, їхні досягнення зробили настільки великий вплив на Хлянду, виникла його потреба вирізнення їх, віддання їм честі. А звідти й походить ота приватна й мистецька беатифікація їх художником. Звісно, що це розуміється метафорично. Причому, виставка в жодній мірі не є ілюстрацією їхніх біографій та їхніх досягнень. За виключенням присвячених окремим особам зображень – чи то портрети, чи то сцени з їхніми образами – картини формально досить герметичні. Вони вимагають дуже довгого контакту і нелегко піддаються описові. В кожному разі, без зустрічі з цим живописом справді важко виразити їх словами. Те, що ми бачимо, є проявом тривалого спілкування Хлянди з цими постатями, а не якимось рефератом про них. Це наслідок розмови з їхнім доробком.

Творчий задум Хлянди, що ховається в працях, не висловити. Натомість, розкажіть, будь ласка, про саму експозицію. Чого там слід очікувати?
Ева Горновська: Отже, цілість складається з семи мотивів, котрі об’єднуються у групи, присвячені п’ятнадцятьом особам, та котрі зібрані в лінеарний порядок, що веде до виразного та непретензійного просторового ладу. Виставка виглядає так.

Marek Chlanda,
"Grotowski – 6. Królestwo"

Що об’єднує всі ці постаті. Чому, власне, Марек Хлянда вибрав такі особистості, котрі так одна від одної відрізняються (що безумовно цікаво)? Адже йдеться про філософів, митців, вчителів тощо. Тож, напевно має бути щось спільне. Може сам Марек Хлянда?
Ева Горновська: Так, це напевно Марек Хлянда. Тобто, це його особистий вибір. Хлянда є, звісно, автором картин, але також є автором самої виставки, її аранжування та сценографії. І ця виставка є цілісним висловлюванням. Бо і вибір героїв полотен та рефлексії щодо них належать до тієї цілісності. Єдиною відповіддю на так поставлене питання є значення, яке мають всі ці особи для Хлянди. Адже ані в їхніх біографіях, ані в діяльності спільного знаменника фактично немає. Тут радше йдеться про прив’язаність до тих вартостей, які вони представляють, про їхнє співзвучання з вартостями митця.

В яких техніках це виконано, в якому стилі? Чи є там, можливо, принаймні у зверненні до тих осіб, що були пов’язані з мистецтвом, якісь алюзії з їхньою творчістю?
Ева Горновська: Якщо йдеться про саму виставку, на якій представлено 116 картин, причому деякі з них – це диптихи, а деякі – триптихи, то всі виконані в одній техніці: вугіллям, олівцем та акриловими фарбами або на полотні, або на картоні. Але важливо, що жодна з них не оформлена, аби рама чи паспарту (у випадку картону) не відокремлювали одну від одної. Вони, як вже було сказано, створюють одне довге речення. І воно, звісно, модифікується знанням та стосунком художника Хлянди до цих постатей. Є, звісно, певні звернення до того, як вони жили чи ким були ці вибрані автором люди, є також і алюзії до місць, які вони ознаменували. Таким прикладом є Дональд Джадд, що оселився у місті Марфа в Сполучених штатах, де й розмістив свій фонд та своє мистецтво. Але це, ясна річ, алюзії не через їхнє мистецтво та формальні рішення, але через певні мотиви, знаки. Натомість, якщо йдеться про те, що Хлянда називає найважливішим у цій праці над картинами та виставкою, то це своєрідний живописний і мислений діалог з іншими художниками. Адже багато з них звертається до досягнень попередників, віддає їм честь або ж намагається встановити діалог з їхніми працями в своїй творчості. Однак, тут не йдеться лише про продовження мистецької традиції. Митці не важливі як митці. Вони важливі як люди. Він намагається осмислити їхні життєві шляхи передусім, і результати виражає у формі картин та нотаток-коментарів, котрі їх супроводжують, але також супроводжували працю над ними. В них він вказує на суттєві для свого пошуку спостереження, переживання.

В них показує ким він є… Отже, ким є Марек Хлянда?
Ева Горновська: Марек Хлянда є від народження краків'янином. Народився у 1954 році у Кракові. Там закінчив музичну школу та Академію мистецтв і в цій останній пізніше викладав. Протягом якогось часу вів майстер-класи також і в кількох інших мистецьких навчальних закладах, а зокрема в Берґен, у Цєшині в філії Сілезійського університету, а також в Академії мистецтв у Познані. Багато років був пов’язаний з Музеєм мистецтва у Лудзі, для якого виконав кілька праць, а також із галереєю "Foksal" у Варшаві. Тепер співпрацює з галереєю "Starmach" у Кракові та галереєю "Muzalewska" у Познані. Є лауреатом нагороди фонду Новосєльських, яку отримав у 1997 році. Виставлявся, звісно, на багатьох колективних виставках у Польщі та у інших країнах. А передусім він є рисувальником та скульптором.

Антон Марчинський