З 31 січня до 7 лютого під патронатом Польського інституту у Києві Україну відвідає зі своєю музикою фольковий ансамбль,
„Čači Vorba”
що складається з 5 польських музикантів та одного українського. Музику гурту можна буде почути наживо в 7 містах України від сходу до заходу.
А про деталі нам розповість учасник колективу Пьотр Майчина.
Якщо добре розумію, то у Вашій творчості йдеться про якійсь елементи балканської музики в поєднанні, скажімо, із джазом?
Пьотр Майчина: Так-так, власне. Ми визначаємо власну музику як «циганська фузія», тобто бавимось тим, чим займаються професійні циганські музиканти сотні років. Можна сказати, що ми змішуємо її з різними стилями традиційної музики з усієї Центральної, Східної, Північно-Східної Європи, а часом навіть і Західної. Але йдеться також і про музичні стилі з-поза сфери етно, тобто про джаз, зокрема, як теж і про звичайну розважальну музику.
І це польсько-український гурт, який, власне, виконує балканську музику передусім. Це досить незвичайне поєднання…
Пьотр Майчина: Так, ми є польсько-українським гуртом. Наш ударник Любомир Іщук зі Львова. А центром нашої діяльності є Люблін, хоч, може, пара музикантів походить з інших міст. Отже, Люблін якось так опинився посередині, якщо співставити ті найбільші відстані між містами, з яких походять музиканти (а маю на увазі Львів і Вроцлав). Ну і, власне, Люблін є таким містом, де ми кілька років ведемо свою діяльність, це такий собі збірний пункт. Натомість, якщо йдеться про джерела нашого натхнення, то, гадаю, не лише балканські та циганські впливи є у нашій музиці, але також і більш близькі для польської чи української публіки карпатські, адже це також дуже виразний мотив у нашій творчості. На додаток, ми шукаємо якихось спільних рис і у карпатській, і в балканській музиці, що, вважаю, в багатьох випадках не вимагає якогось спеціального обґрунтування. Бо тут існує якась культурна нерозривність, якийсь спільний дух для культури цієї частини Європи – незалежно чи то Східної, чи Центральної, чи Південної. І я переконаний, що це в нашій музиці дуже виразно можна почути. Ми охоче мандруємо музично цими теренами, отже тих різних джерел натхнення навіть у кожному окремому творі є дуже багато – від Балканів до наших Карпат.
Є ще одна річ, про яку я хотів би запитати: це стиль Вашої музики joc’n’roll (жок-н-рол). Що це?
Пьотр Майчина: Ну, власне, ми часом розважаємося придумуванням своїх визначень для музики, яку виконуємо. Зрештою, сама назва гурту „Čači Vorba” – це зліпок румунської та ромської, циганської мови. „Čači Vorba” значить «щира мова» у ромів десь з пограниччя Румунії, Сербії та Угорщини. Слово «čači» є безсумнівно циганським, натомість vorba – це слово румунського походження. Адже, це досить часте явище, якщо йдеться про ромську мову та різні її діалекти: вона охоче запозичує слова з різних мов. А ми також розважаємось таким чином, визначаючи нашу музику. Тобто, хочемо аби оті різні визначення виражали її багатокультурність. Жок-н-рол – це назва, яку ми придумали насправді для одного лише твору, в котрому дуже рок-н-рольний мотив переплітається з румунською сирбою. І, що цікаво, нас надихнула тут автентична циганська музика. Тож отой рок-н-рольний мотив у цьому творі – це мотив з автентичних мелодій румунської музики; jok – значить по-румунськи танець. Отже, ми вирішили, що це чудова комбінація зі слів.
Розкажіть, будь ласка, про історію гурту. Як, власне, все почалось?
Пьотр Майчина: У випадку „Čači Vorba” ситуація настільки складана, що ми не в стані вказати якогось конкретного моменту, від якого гурт існує, бо розпочинали ми як дует: Пьотр Майчина і Марія Натансон. Пізніше ще долучився до нас Роберт Бжозовський, який грає на контрабасі. Ще якийсь час згодом – Йоанна Улатовська, як теж наш колишній акордеоніст Бартломєй Станьчик, якого сьогодні замінив Павел Суйка; ну і, зрештою, Любомир Іщук. Всі ці люди приєднувалися до нас поступово, але суть ситуації в тому, що наша музика народжувалась у неформальній грі разом. Ми всі майже знали один одного дуже добре ще задовго перед організацією гурту „Čači Vorba”, отже нам важко сказати, в якому році та місяці все розпочалось. Приблизно кажемо, що це був 2004 рік, однак ми знали один одного та музикували в більш неформальних ситуаціях набагато раніше. Так само є і з нашим українським учасником. Любомир Іщук грає у львівських групах «Бурдон» і «Tatosh Banda», й оті стосунки поміж люблінськими та львівськими фольковими музикантами дуже міцні вже багато років. Отже, ми приятелювали вже задовго до того, як почали грати у гурті „Čači Vorba”.
Отже, 31 січня розпочинаєте свої українські гастролі в Тернополі та відвідаєте загалом 7 українських міст. Чого Ви очікуєте від цих концертів?
Пьотр Майчина: Ну, так спочатку я би хотів сказати, що музика „Čači Vorba” ніколи не доходила так далеко на Схід. Думаю тут про такі міста як Донецьк чи Дніпропетровськ. Отже, справді наш гастрольний маршрут розпочинається в Україні 31 січня, а завершується 7 лютого. І якщо по черзі, то 31 січня граємо в Тернополі, 2 лютого у Києві, 3 – у Дніпропетровську, 4 – в Донецьку, 5 – в Одесі, 6 – у Вінниці, і, врешті, 7 – у Львові. А ще як цікавинку додам, що наш маршрут не завершується в Україні, бо пізніше на кілька концертів ми летимо до Італії, на Сицилію. Але, якщо йдеться про виступи в Україні, то буде це вже наш другий виїзд туди у цьому складі. Бо минулого року влітку ми мали задоволення грати на фестивалі «АртПоле». Але й так для більшості з нас це не новинка грати в Україні для української публіки. І особливо польська частина гурту має таке враження, що публіка в Україні значно позитивніше реагує на фолькову музику. Отже гра там – це величезне задоволення. Ну, а окрім того, чудово звісно, що наша музика сягне стількох міст та стількох слухачів. Сподіваюся, що це не остання наша подорож до України.
Антон Марчинський