У галереї "Шара" у польському місті Цєшин триває фотовиставка "Добрі сусіди". На світлинах бачимо людей у різних ситуаціях. Наприклад, на одному фото вони п’ють на вулиці каву, на інших – вигулюють собак або роблять на базарі покупки. Словом, знімки показують звичайне життя звичайних людей. Спільним знаменником усіх світлин є авторка проекту "Добрі сусіди" Кароліна Бреґула. Це вона вигадала мистецький проект, вона його реалізувала у різних країнах , вона зустрічалася з чужими людьми – мешканцями сусідніх з Польщею країн. Звідси й назва проекту "Добрі сусіди". Незабаром виставку побачать... сусіди в інших країнах. А у нас на зв’язку Кароліна Бреґула.
Кароліно, під час реалізації проекту Ви зустрічали тільки добрих сусідів?
проект "Добрі сусіди"
Кароліна Бреґула: У цьому проекті я показала не тільки хороші жести сусідів. Наприклад, у Словаччині я підслуховувала людей – так, як це роблять сусіди (до стіни прикладаємо склянку, а до склянки – вухо). Відповідно, бачимо, що сусідські стосунки – то не тільки приязнь, доброзичливість і відкритість. Нас теж можуть підслуховувати.
Скажіть кілька слів про цей проект, його ідею.
Кароліна Бреґула: Реалізаця проекту почалася наприкінці 2006 року. А тривав він практично дотепер. Звичайно, я не робила цей проект увесь час, були перерерви. Оскільки він полягав на поїздках до сусідніх з Польщею країн, то коли я мала цю можливість – виїжджала. Остання поїздка була у січні цього року. Я поїхала в Білорусію.
Які добросусідські жести Ви здійснили в Білорусії? Що Ви там робили?
Кароліна Бреґула: Запитання "що я там робила?" мало б мати форму "що я планувала там робити?". Я поїхала в Білорусію з метою подитився по телевізору хокейний матч. Я написала оголошення, що хочу в рамах свого проекту подивитися матч з пересічним вболівальником – чоловіком середнього віку, який любить хокей. Відповів пан Діма, котрий запросив мене до себе разом дивитися цей матч. Я приїхала, привезла з собою польське пиво. Але виявилося, що телевізійна програма в останній момент змінилася – замість хокею на льоду показали святковий концерт. Таке життя – те, що ми плануємо з сусідами, не завжди вдається, обставини змінюють, відповідно, треба змінювати плани. Але повертаючись до пана Діми і Білорусії – звичайно, я залишилася, не було матчу, але була розмова...
...така сусідська розмова. Кароліно, Ви відвідали країни, що межують з Польщею. Чи Ви заздалегідь знали що саме робитимете у цих країнах?
Кароліна Бреґула: Це було так... У реальному житті ми не завжди плануємо дії стосовно наших сусідів – це досить спонтанна справа. Тому мої сусідські жести не стосувалися конкретної країни. Хоча у кожній країні я виконала один жест. Наприклад, в Литві я вигулювала собак сусідів, в Україні – пішла з сусідкою на продуктовий ринок... Але ці жести можна вкинути у мішок, перемішати їх, а потім достосувати до кожної країни зовсім інший добросусідський жест.
Як Ви шукали сусідів – учасників проекту?
Кароліна Бреґула: Це залежало від ситуації. Наприклад, у Білорусії чи в Україні я заздалегідь домовлялася з людьми, що вони візьмуть участь у проекті. Адже ці люди присвятили мені кілька годин свого часу... Варто теж сказати, що це не були мої знайомі. Я шукала людей за допомогою оголошень, часом у цьому допомогали мої знайомі. Натомість коли говорити про інші ситуації та країни... У Німеччині я ходила по вулиці з розкладним стільцем і термосом кави. Я ставила цей стілець у центрі Берліна і частувала людей кавою... Тут участь у проекті взяли випадкові люди, прості перехожі. Так само ситуація виглядала з Росією. У Калінінграді я виконала найбільш сусідський жест – позичала складові пирога. Наприклад, дзвонила у двері квартир і просила, щоб люди позичили склянку муки або цукру...
Якою була реакція людей?
проект "Добрі сусіди"
Кароліна Бреґула: Вони трішки боялися – не зовсім розуміли, про що йдеться. Я теж, з черги, не знаю російської мови. Я вивчила кілька фраз... Але у проекті саме про це йшлося – перевірити, наскільки щирими, сердечними можуть бути взаємини між сусідами, попри мовні бар’єри. У Калінінграді люди (я мала таке враження) не довіряли мені. Але може така чи інша політична система формує відповідну поведінку...
На чай Вас радше не запрошували...
Кароліна Бреґула: Ні, ніхто не запросив мене до свого помешкання. Більше цього – люди боялися залишити переді мною відчинені двері. То було так, що люди віздчиняли двері, коли дізнавалися, про що йдеться і що я хочу позичити оту склянку цукру на пиріг, якщо вони вирішували що так, візьмуть участь у проекті, то поверталися в квартиру, зачиняли двері, я чекала назовні, у коридорі. Потім вони поверталися і крізь шпаринку мені давали цукор чи те, про що я просила. Так що ця сусідська розмова відбувалася на сходах... Оскільки друга частина мого проекту передбачає повернення до учасників акції з документацією, тобто з фотографіями, то я пропонувала цим людям, що вишлю їм фото пирога, спеченого з позичених у них продуктів... Але вони не хотіли мені давати своїх поштових індексів і не хотіли, аби я висилала їм ці фотографії... Вони просто боялися і відверто про це говорили. Але все-таки хочу подякувати мешканцям Калінінграду, які взяли участь у проекті, і планую розвісити в районах, де я реалізувала цей проект, ологолошення-подяку з фотографією цього пирога.
Чи можете порівняти народи, які Ви відвідали в рамках проекту "Добрі сусіди"? Котрі з сусідів позитивно реагували на Вашу акцію, були відкритими, а котрі - ні? Звичайно, якщо можна такі паралелі провести...
Кароліна Бреґула: З того приводу, що я робила дуже різні речі у цих країнах, важко оцінити... Без сумніву, ці два візити, де був довгий контакт з однією людиною – тобто Білорусія і Україна – тут я зустрілася з надзвичайною сердечністю... Але я б не хотіла казати, що тільки у двох країнах я зустрілася з доброзичливістю... Ні. У Німеччині, наприклад, люди теж позитивно реагували на проект. В інших країнах контакт з людьми був дуже поверхневий, тому важко порівняти ці реакції.
Про що Ви розмовляли з сусідами? І як Ви розмовляли, якою мовою?
Кароліна Бреґула: Я вивчила кілька фраз кожною мовою. Наприклад, перед поїздкою у Білорусію, я взяла кілька уроків у своєї знайомої з Білорусії. Хочу додати, що слов’янські мови між собою схожі, тому нам, слов’янським сусідам, неважко одне одного зрозуміти... У Німеччині допомогла англійська мова... А якщо говорити про теми, то вони були дуже різними. Але спочатку завжди ми говорили про цей проект, потім – про мистецтво, але теж значне місце у розмовах було присвячене ідеї проекту – наскільки ми, сусіди, можемо порозумітися одне з одним, незалежно від історії, політики, від того, що нас ділить...
Чи ми вміємо бути сусідами? Добрими сусідами?
Кароліна Бреґула: Однак стоїть на нашому шляху політика, історія... більше політика... Нелегко зламати ці бар’єри, ці проблеми, не звичайні людські проблеми, які трапляються у міжлюдських контактах, а складні питання, передусім політичні... Вони дуже заважають у нормальному діалозі...
Фотовиставка "Добрі сусіди" незабаром відвідає Львів, де реалізувалася українська частину проекту.
Яна Стемпнєвич