Сьогодні ми продовжимо нашу розмову про абстрактне мистецтво, хоча тепер звернемось до його польського сегменту. Які, власне, напрямки домінували в Польщі у зв’язку з мистецькою абстракцією? Ким були її представники, ті польські художники, що на початку комуністичної влади були вимушені давати свободу своїй творчості лише у підпіллі? Чим польський абстракціонізм відрізнявся від основної течії на Заході? Про все це можна дізнатись, якщо відвідати виставку "W stulecie abstrakcji" – "У сторіччя абстракції", яка триватиме до Великодніх свят у Музеї сучасного мистецтва – Палаці абатів у Оліві, що є відділом Ґданського національного музею.
А детальніше про виставку ми розмовляємо з її кураторкою Ґражиною Щесьняк:
Маю сказати, що виставка складається з зібрання Майстерні живопису і сучасного рисунку нашого музею. Отже це здебільшого – за виключенням двох винятків – праці, що з’явились після 1945 року. І більшість – це, звісно, польські митці. Виставка відображає отой головний поділ абстракціонізму на informel та холодний геометризм. Натомість, у рамках цього поділу я намагалась зберегти певну хронологію. Звісно, що деякі течії у силу обставин часом були міцніші, домінували над іншими (йдеться про течії всередині абстракціонізму). І це, ясна річ, видно також і в нашій виставці. Лише інколи трапляються дрібні винятки, коли якась праця 80-х років висить поруч із працями 60-х, бо формально до них пасує. Однак, справді, хронологічний порядок дозволяє відслідкувати еволюцію кожного з представлених у нас напрямків. Отже, ми, власне, розпочинаємо з залів, у котрих маємо праці 50-х років.
Стефан Ґєровський, Obraz DXLVIII
олія, полотно, 1985Про які праці тут йдеться?
Ґражина Щесьняк: Маємо тут також кілька картин закордонних авторів. Але тоді йдеться про твори, які походять з дару Галіни Наленч. Це була така польська художниця, яка мешкала у Лондоні й там мала свою власну галерею, до котрої запрошувала робити виставки британських здебільшого митців, але також і авторів з Франції, японців, що мешкали у Європі тощо. Скажу чесно, не знаю, яким чином вона отримувала картини для своєї колекції. Можливо, було так, що за виставку господарю галереї лишалась праця. І все це зібрання вона розділила на дві частини. Одну переказала нам – Національному музею у Ґданську, а іншу – Національному музею у Варшаві. І зараз, власне, чудова нагода, щоби показати частину цієї колекції, адже 1/3 з неї – це абстрактний живопис, дуже гарний і дуже цікавий, звісно. Однак, якщо повернутись до частини експозиції, яка представляє 50-і роки, то тут видно певну різницю. Бо маємо зал, присвячений польському живопису того періоду, а поруч – 50-ті роки з Заходу. І, на жаль, навіть питання формату праць свідчить про те, хто тоді мав більші фінансові можливості. Адже, західні зразки більш презентабельні, наші ж дуже скромні. Це був період, коли завершувався у Польщі період соцреалізму, отже аванґард потихеньку наздоганяв Захід. Хоч відомо, що й раніше митці писали щось "до шухляди", але і так офіційно не існувало можливості експонувати те, що десь там малювалося для себе. Такого роду мистецтво було у великій немилості у влади.
Звертаємось тепер до самої виставки…
Ґражина Щесьняк: Отже, у нас такі… Але маю сказати ще про одну річ. Ця виставка є певним доповненням до того, що є також у постійній експозиції галереї, бо маємо в Палаці абатів Галерею польського сучасного мистецтва. І там – дуже великий прекрасний зал, присвячений абстракції. Звісно, що для цієї виставки, яка зараз відбувається, я не знімала отих полотен, бо сприймаю обидві експозиції як такі, що взаємно одна одну доповнюють. І природно, що справді найліпші полотна висять на постійній виставці. А що значить найліпші? Тобто, це найбільш репрезентативні, бо маємо, наприклад, Стефана Ґєровського, дуже відомого, одного з найліпших наших польських абстракціоністів. Він йшов також у напрямку своєрідної наукової спекуляції, адже у свій час він займався ілюстрацією різноманітних фізичних явищ. Отже, у постійній експозиції висять дуже гарні його праці. Натомість, у запасниках в нас були дві прекрасні гуаші, які просто через хрупкість матеріалу ми не показували в постійному режимі, проте показуємо зараз. Тож, є такого типу ситуації, що частина робіт висіла колись у галереї та з різних причин мала бути забраною до запасників, однак зараз ми їх демонструємо.
А про яких саме митців тут йдеться?
Ґражина Щесьняк: Отже, маємо Стефана Ґєровського, маємо теж Романа Артимовського – це, якщо йдеться про більш відомі прізвища. Є малий рисунок Тадеуша Бжозовського, є теж Станіслав Фіалковський, маємо Юзефа Галаса, Адама Гараса, одного з найліпших ґданських абстракціоністів Романа Усаревіча, або цікаву працю теж нашого ґданського художника Владислава Яцкєвича. А передусім, слід відзначити, що маємо тут роботи Генрика Стажевського, який був у польському мистецтві найбільш послідовним представником геометричної течії. Це довоєнний конструктивіст, який до кінця життя творив у дусі опису отієї гармонії світу. Це будувалося на вірі, що гармонію можна описати за допомогою чисел. Проте, однак, праці Генрика Стажевського настільки насичені емоціями – для мене особисто – це і дуже вишуканий колорит, що, здається, з об’єктивізмом художникам не завжди вдавалось йти до кінця.
Отже, навіть тут важко цілковито відокремитись від якихось суб'єктивних переживань…
Ґражина Щесьняк: Так. Повертаючись до того списку наших праць, наших авторів, маємо Йонаша Штерна – показуємо три праці. Ще є Мєчіслав Вісьнєвський, праці з напрямку так званого живопису матерії. Це справді дуже цікава течія, хоча – мені здається – найважча для сприйняття людиною з вулиці. Бо ті праці, які тут маємо – це колажі. Одна праця створена зі старих парчевих мішків, а друга – в свою чергу – з якихось шкіроподібних матеріалів. Все це дуже відповідає духові живопису матерії, де "малювали" не стільки пензлем і фарбами, скільки різними матеріалами, з яких складали картини. Тут йшлося передусім про фактуру й структуру робіт, їхні пластичні вартості самі по собі. Отже, це такі дуже цікаві речі, що, як кажу, у візуальному сенсі важкі, можливо, для сприйняття.
Антон Марчинський