На недавньому варшавському ярмарку "Вітер і Вода 2010" мені випала нагода познайомитися з Міреком Ковалевським. Гурт Zejman & Garkumpel мав свою експозицію, із записаними концертами, з платівками, плакатами, а самі музиканти роздавали автографи, домовлялися про майбутні концерти.

Наш співрозмовник – співак, гітарист, композитор, поет, майстер концертних дійств, словом – співзасновник популярного гурту і улюбленець публіки.
Мірек Ковалевський: Мірек Ковалевський, гурт Zejman & Garkumpel. Ми співаємо морські або водняцькі пісні – шанти, які у нас дуже популярні. Ці шанти мають різні напрямки – сучасні, традиційні і пісні для дітей, – це вже авторські роботи.

Чому у Польщі цей шантовий рух такий популярний, це ніби цілий музичний напрямок?
Мірек Ковалевський: Найпростіша відповідь – ніхто цього не знає. Коли 25 років тому ми починали, то цей рух у Польщі лише формувався, створювалися гурти, які співали про моря, озера і річки.
Тоді не було паспортів і про плавання по далеках морях-океанах можна було тільки помріяти. Тому ми "плавали" в піснях та в уяві. Число гуртів і пісень зростало, виявилося, що люди з задоволенням це слухали.
Невідомо, чому саме в Польщі, де немає таких морських традицій, як в Англії, Іспанії, Франції чи Португалії, але мода на шантові пісні почалася...

Почали проводити різноманітні фестивалі...
Мірек Ковалевський: Фестивалів у Польщі було понад 50 щороку... А зараз їх залишилося близько тридцяти. Але, як кожна мода, мода на морські пісні також потихеньку проходить. Та для нас роботи вистачає скрізь – там, де є вода, там і ми – над озерами, річками, над морем.

Чи справді, граючи пісні про море, можна бути ніби професійним колективом?
Мірек Ковалевський: Так, ми не ніби, а професійний гурт – це наша робота, ми з цього живемо. Наші концерти, які ми тут показуємо у записах, – це великі концертні заходи, зі сценогрфією, з хореографією.
А крім цього, ми й плаваємо, я моряк, колись проплив навколо крайнього південного пункту Південної Америки, мису Горн. Плавав на багатьох морях. Маю власну яхту, якою плаваю мазурськими озерами. Тобто, ми знаємо, про що співаємо, ми – професійний гурт. Ми створюємо спектаклі для дітей, пишемо пісні для дорослих. Ми видали 9 платівок і тут маємо останню, ювілейну.

Але не кожний шантовий гурт працює для дитячої аудиторії?
Мірек Ковалевський: Ні, тому що діти – це дуже складний слухач, а ми вже маємо 12-річний досвід. Для дітей пісні пишуться серйозніше, ніж для дорослих, бо дитину не можна обдурити. Дорослому можна всунути будь-яку халтуру, а дитині – ні. Бо дитина або зацікавиться, або не зацікавиться. Якщо дітям подобається, то вони бавляться з нами, якщо ж ні – то вони розлізаються. Писати для дітей ще треба повчитися.
Тут, на цьому ярмарку, був наш концерт. І було дуже добре видно, які пісні дітям більше подобаються, а які менше. Але усі ці пісні повинні служити якійсь науці: звідки беруться хвилі, що це за риба – кит, екологія, чому корабель плаває, а не тоне, хто такий Нептун та інші подібні речі.

Ви також виступаєте і за кордоном?
Мірек Ковалевський: Ми грали у Франції, грали у Сполучених Штатах, торік – у Канаді. Тепер я знову туди їду. А коли був Радянський Союз, то ми й у Білорусі грали. І навіть приватно поїхали до Москви і пограли на Арбаті.

2010 рік для гурту Zejman & Garkumpel – це рік ювілейний.
Мірек Ковалевський: Нас чекає багато концертів, нас чекають виступи на радіо і на ТБ. Ми маємо 25-річний ювілей, довкола цього ми робимо багато шелесту, велику промоцію, солідний маркетинг. Тому ми також перебуваємо тут, на Виставці "Вітер і Вода 2010", ми тут продали багато платівок, встановили багато ділових контактів, вже маємо перші контракти.
На цей рік ми передбачаємо 100 концертів, і закінчити цей рік ми хочемо великим концертом у Польському Радіо у залі Лютославського.

Існують певні хіти шантових пісень, їх знають усі і виконують повсюди, а чи багато створюється нових?
Мірек Ковалевський: Звичайно, що народжуються нові, як і водиться, існують дві течії – є пісні, які культивують якусь традицію, вони популярні, їх усі люблять, а є й нові, які створюються сучасниками. Ми постійно пишемо нові і видаємо їх на платівках, ми ж не можемо весь час, протягом 25-ти років, продавати ті самі пісні. Тому й маємо ці 9-ть платівок і ще кілька касет.

Які слова найчастіше можна почути у цих водняцьких піснях – вітер, хвиля...?
Мірек Ковалевський: Ні, це залежить, це не так. По-перше, моряки, наприклад, дуже часто співають про дівчат. Бо коли вони багато часу проводять на морі, то сумують за сушею. Коли ми плавали Тихим океаном, то на кораблі ми ні разу не заспівали про море, ми співали про гори.
Словом, коли говорити про традицію, то це різкі викрики, приспіви: "гей-гоп, гея!", це покрикування типу: "тягни той канат!", щоб спустити чи натягнути вітрило. Бо ці пісні, шанти, – це колись були пісні праці. А сьогодні ми співаємо вітрильні пісні, наприклад, про озерний край – Мазури, про пригоди, про дівчат, про горілку, про пиво, про радість, про регати, – про різне...

http://www.zejman.com.pl/

Володимир Прядко