Всі різновиди струнно-смичкових, духових і ударних інструментів, які використовуються в польській – і не лише польській – народній традиції можна було почути, оглянути й придбати минулої суботи в самісінькому центрі Варшави, на Краківському передмісті. На Ярмарку, організованому в рамках фестивалю «Всі мазурки світу», з 10 години ранку до 8-ї вечора була тиснява. Окрім добре знаних широкій публіці народної скрипки і корбової ліри, басів і бубнів усіх мастей, тут можна було почути й торкнутися інструментів, про які більшість із нас лише чула або читала. Неабиякий натовп зібрався біля шарманок – катаринок, які виробляє один на всю Польщу майстер Мірослав Примек. Можливість пограти на цьому інструменті викликала захват і в маленьких, і в дорослих відвідувачів ярмарку.
Збіґнєв Бутрин демонстрував публіці інструментальній можливості зреконструйованого ним старовинного польського інструмента – суки білґорайської – та розповідав про старовинну технологію виготовлення бубнів:
Так само як робили сита, так виготовляли й бубни. Була спеціальна машина, яка крутила з металу обручі. Цей обруч називався лубою, а ті, хто їх робив – луб'яжом, лубником. Я цю машину знайшов, і ось перед вами зроблені за її допомогою бубни.
А віртуоз гри на ряшівських цимбалах Едвард Маркоцький давав малечі перші уроки гри на інструменті.
Варшав’яки й гості столиці могли випробувати свої музичні здібності й грою на екзотичних інструментах, таких як стілпен з островів Трінідад і Тобаґо.
Майстриня Катажина Тухольська демонстрували таку цікавинку як польська педальна гармоніка, а віолончеліст варшавської філармонії Ришард Беднарчук грав на чудернацькому, подібному до віолончелі інструменті, що має назву «вспак» – його вигадав і змайстрував Анджей Круль із Варшави.
Із запитанням про кількість народних майстрів, які взяли участь у ярмарку, ми звернулись до його організатора Пйотра Піщатовського:
Я сьогодні не полічив, признаюся без биття. Зрештою, у списку маємо 30 учасників, але це далеко не всі майстри, що виготовляють традиційні інструменти. Цього разу ми встигли запросили лише частину майстрів.
А Чи плануєте повторити цей захід?
Мені здається, що це лише початок цієї пригоди. За моїми попередніми обрахунками їх може бути у два – три рази більше. Дехто з майстрів живе у великих містах, але для нас величезним щастям є те, що на справді вони є скрізь, по всій країні. Треба лише їх добре пошукати. Це люди цілком надзвичайні, як ось пан Владислав Войтина, майстер цимбалів, що виготовив кілька десятків інструментів. Це один із останніх майстрів високого класу.
Чи в Польщі уже відбувались подібні ярмарки?
Не відбувались, тому я організував цей захід. Досі закуп найпростішого інструменту, наприклад, бубна, який тепер у великій потребі серед молодих адептів і любителів традиційної музики, - це було на межі чуда. Отже я собі усвідомив, що конче слід зробити такий ярмарок.
Тепер ми вже знаємо, що маємо. Для людей, котрі є сіллю цієї землі, є відомі, поціновані, мають учнів – як не дивно, для них не було місця, хоча фольклорних фестивалів у Польщі дуже багато, приміром, близько двадцяти. І загалом, те що ми робимо з фондом «Всі мазурки світу» – це пошук таких «білих плям».
Це був репортаж із ярмарку традиційних інструментів, проведеного в рамках фестивалю «Всі мазурки світу» та розмова з організатором цього ярмарку Пйотром Піщатовським.
Тарас Шумейко