Майстер класи зі львівських і київських церковних наспівів та з польської народної традиції релігійного співу, італійська музика 14 століття, традиційний спів Грузії, численні семінари, дискусії й презентації – цьогорічна програма фестивалю «Пісня нашого коріння» у старовинному місті Ярослав, що на сході Польщі, як завжди, тріскається по швах.
Протягом дня тут відбуваються концерти й майстер класи, а з 10-11 вечора часом аж до ранку відбуваються застілля, під час яких виконавці й слухачі спільно співають, танцюють, музикують.
Про концепцію фестивалю розповідає один із його головних організаторів Мацєй Казінський: Фестиваль «Пісня нашого коріння» присвячується старовинній музиці, а наш підхід передбачає створення органічного контексту для виконання. Наприклад, якщо ми займаємось церковною музикою, то намагаємось виконувати її не на концертах, а відслужити літургію і в її рамках виконати відповідній репертуар.
Щодо народного співу, то росіяни, українці й грузини культивують у своїх традиціях спів, що виконується в ситуації застілля. Отже, ми аранжуємо відповідні ситуації – робимо застілля, тобто створюємо природну ситуацію для виконання цих пісень.
Окрім концертів, зазначає Мацєй Казінський, на фестивалі проводиться багато освітніх заходів: Ми організовуємо майстер класи, тема яких щороку змінюється, залежно від того, що нас у тому чи іншому виданні фестивалю більше зацікавить. Цього року ми зосередились на літургії східного обряду, отож під керівництвом львівського регента Андрія Шкараб’юка ми готуємо цілу вечірню на свято Успіння Богородиці, яку виконає хор із 60 учасників майстер класів, що приїхали на фестиваль з різних куточків Польщі й інших країн – це дуже великий хор.
Організатор наголошує, що формула фестивалю включає також семінари й дискусії: тут артисти можуть розповісти про свою методику: Словом, усі ці елементи тут присутні: концертний, освітній, науковий, дискусійний, а також товариський. Зазвичай фестивалі плануються так, щоб виконавці були на них якнайменше часу, адже організатори мусять платити за їхнє перебування. Ми, навпаки, прагнемо, щоб виконавці побули тут якнайдовше, щоб спілкувались між собою і зі своєю публікою в неформальних обставинах.
Ірина Гусєва вже вчетверте приїздить до Ярослава з рідного міста Ялта, щоб узяти участь у заходах фестивалю. Вона признається, що вражень і навичок, почерпнутих на фестивалі, вистачає на цілий рік: Ми приїхали сюди ансамблем, котрий називається «Чарівний спів». Гурт бере участь у службах католицького храму, що розташований у центрі Ялти. Тут, у Ярославі ми переймаємо досвід майстрів літургічної музики й потім у Ялті виконуємо той матеріал, який освоюємо на фестивалі.
Однією з центральних подій фестивалю став концерт гурту «Козачий круг» із Москви, що виконав пісні з військового репертуар терських, донських і кубанських козаків:
За словами слухачки Зофії Гербіг із Варшави, концерт був для неї величезною несподіванкою: З польських літературних джерел, з історичних переказів в мене склалося уявлення про козаків як про жорстоких убивць, розбійницьку орду. Але враження від концерту важко поєднати з цими стереотипами, адже неможливо повірити, що люди, котрі мають таку культуру пісні, можуть бути темною масою зарізяк.
Задоволений фестивалем і польський етнограф та співак Адам Струґ, він зізнається, що на фестивалі відкрив для себе українське Полісся: Хоч я зовсім не українофіл, для мене величезним відкриттям були співачки з українського села Старі Коні. Я просто прозрів, я пропав... Це так прекрасно, пані Домініка Чекун є найвидатнішою співачкою, яку я зустрів у своєму житті. Й незалежно від моїх полоноцентричних візій – ну просто шацунок... Попри радянське спустошення вони мають там справжні скарби, на Поліссі.
Тарас Шумейко