У програмі 27 Варшавського кінофестивалю, що відбудеться 7–16 жовтня – найновіші й кращі стрічки з 59 країн світу: це, зокрема, 127 повнометражних фільмів і 97 короткометражок.
Серед світових прем’єр у конкурсній програмі, якими директор фестивалю Стефан Лаудин найбільше пишається, буде фільм «Бестія» Крістофера Бое.
Стефан Лаудин: Це режисер, фільм якого ми мали в програмі 7 чи 8 років тому. У фільмі зіграли чудові актори – я дуже пишаюся, що цей фільм уперше буде показано саме у Варшаві. Особливістю цього фестивалю є передовсім високий мистецький рівень фільмів, і на певно критики й наша публіка це оцінить, а також статус прем’єрного показу – цей аспект також надзвичайно важливий.
Журі міжнародного конкурсу складається з 5 осіб: До складу журі увійшла Кріста Сареді, що є однією з найкращих агенток з продажу фільмів, вона представляла між іншим Джіма Джармуша, Братів Каурісмякі, Мішеля Ганеке й багатьох інших чудових режисерів. Також долю конкурсу вирішуватиме Богдан Ґеорґе Апетрі, румунський режисер, що мешкає в Сполучених Штатах Америки, режисер Альваро Брехнер, режисер і сценарист Мільчо Манчевський з Македонії й Артем Васільєв – продюсер, що працює з Алєксєєм Германом-молодшим.
Фестиваль починався 26 років тому як скромний студентський кінопоказ, тепер це один із найпрестижніших кінофорумів світу, каже Стефан Лаудин.
Стефан Лаудин: Два роки тому FIAPF — Міжнародна федерація асоціацій кінопродюсерів – включила Варшавський фестиваль до елітарної групи чотирнадцяти найкращих фестивалів світу, до цього списку входять фестивалі в Каннах, Венеції, Берліні, Карлових Варах, Москві.
Цьогорічну програму фестивалю сформовано шляхом жорсткої селекції: з-поміж сотень фільмів відібрано кілька десятків.
Стефан Лаудин: Пропорції між кількістю поданих і відібраних фільмів у нас постійно змінюються, адже ми ростемо. Зараз ми вже показуємо фільми зовсім нові, до їхніх світових прем’єр. На сьогодні позиція Варшавського фестивалю дуже висока, відтак продюсери настільки нам довіряють, що не бояться показати свої фільми. А чому нас цікавлять прем’єри – ми хочемо, щоб ними цікавилися професіонали. Адже коли дистрибютор чи, скажімо, експерт іншого фестивалю знають, що тут можна побачити багато прем’єр, це збільшує шанси того, що він сюди приїде.
Цього року до міжнародного конкурсу відібрано 20 фільмів.
Стефан Лаудин: Я можу лише сказати, що я надзвичайно тішуся, що ці фільми опинилися в конкурсі, що ми можемо показати дуже різні фільми, які одначе об’єднує спільна риса – надзвичайно високий мистецький і технічний рівень. Те, що в основному конкурсі ми маємо дві анімаційні стрічки – прошу не вбачати в цьому якихось підтекстів. Зокрема за останній фільм програми «Алоїс Небель» Томаша Луняка ми боролися до останньої хвилини перед закриттям програми – власне, це анімаційна стрічка.
У конкурсних і позаконкурсних показах фестивалю – фільми всіх жанрів, з найрізноманітнішою тематикою, зазначає Стефан Лаудин. Будуть і актуальні політичні теми, зокрема ситуація в Північній Африці.
Стефан Лаудин: У програмі фестивалю буде кращий фільм із коли-небудь знятих, це фільм «Битва за Алжир», знятий 1966 року режисером Джілло Понтекорво. Він отримав золотого лева у Венеції, був номінований на Оскара, але найістотніше, що цей фільм, який розповідає про події, що сталися в 1950-60 роки в Алжирі, зараз набрав нового значення. Якщо звернемо увагу на те, що зараз діється в Північній Африці й подивимось цей фільм, то побачимо дуже багато подібного. Цей фільм ніколи не було відкладено в архіви – він був джерелом натхнення для багатьох знаних кіномитців: Джон Франкенгаймер, Кен Лоач, Пола Ґрінґрас і Стівен Сондерберґ визнають, що вплив «Битви за Алжир» на їхню творчість був дуже істотним.
А з іншого боку – це улюблена картина таких знаних терористів, як Андреас Баадер, Карлос Шакала, а також терористичних угруповань Ірландська Республіканська Армія, Тамільські Тигри, Weathermen і Чорні Пантери.
З третього боку, його використовують для антитерористичних інструктажів у Пентагоні.
У міжнародній конкурсній програмі фестивалю не забракне українського акценту...
Розповідає польська продюсерка Ізабела Вуйцік: «Сплюндрована земля» – це історія, яку розповіла французьська режисерка Мішель Боґанім. Це фільм про Чорнобильську катастрофу – трагедію, яка сталася 25 років тому. У картині знялася між іншим Ольга Куриленко – відома в кінематографічному світі як дівчина Бонда, музику написав відомий польський композитор і піаніст Лєшек Можджер. Ясна річ, зйомки фільму відбувалися в Україні.
Це не перший фільм, який французька режисерка знімає на український сюжет.
Ізабелла Вуйцік: Мішель Боґанім – це документалістка, авторка знаменитого документального фільму «Одеса, Одеса», який показували на кількох десятках фестивалів в усьому світі. Сюжет її останнього фільму про Чорнобиль також, можна сказати, документальний – всі герої фільму мають своїх реальних прототипів, це цілком реальна історія. Головна героїня у переддень катастрофи виходить заміж, а її чоловіка – пожежника – викликають на станцію гасити ще четвертий реактор. Через 10 років, коли в Зоні розвивається туризм, вона стає гідом. Зйомки проводились також у чорнобильській зоні – глядачі побачать Атомну електростанцію, знамените чортове колесо, що вже стало символом знищеного міста Прип’ять, тут звучить українська мова, у фільми грали українські актори.
Тарас Шумейко