Ядвіґа Тризно, Януш Тризно. "Орфей і Евридика"

    У Варшавському Музеї плакату у Вілянуві відбувається виставка Мистецтво книжки. На цій виставці ми не побачимо звичайних книжок, які можемо зустріти у книжкових крамницях, і в яких найголовнішим є, власне, текст. Адже тут представлено книгу як твір мистецтва par excellence, яка може взагалі не містити жодного слова, адже вона сама стає текстом і мистецьким образом.
    Розмовляємо з куратором виставки пані Аліцією Словіковською.
-Отже, пані Аліційо, розкажіть, будь ласка, про цілу традицію цих виставок "Мистецтво книжки". Адже це не перша така виставка. Звідки ця ідея та в чому її суть?
-Можемо похвалитись, що ми вже вийшли з дитячого віку. Вся ця ідея народилась у 1994-му році та існує вже понад 14 років у різних формах. Передусім це виставки, котрі подорожують Польщею та світом. Але теж ми випускаємо каталоги, створюємо освітні програми, робимо лекції і вдаємось також до всіляких інших можливих способів представлення цієї головної ідеї. Адже, важливим є саме наближення такого роду творчості до публіки: навчити, показати, як можна створювати книжки, але теж навчити вразливості до слова, до образу, навчити тому, щоби глядач міг у майбутньому – чи це дитина, чи дорослий – свідомо вибирати й купувати лише вартісні книжки. Отже, минуло 14 років, а як все це з’явилось? В нас, як, напевно також і в інших країнах, котрі вийшли з тоталітаризму, був такий привід для турбування, коли у 90-х роках була навала дешевих, неякісних книжок, котрі не мали жодного стосунку до гарної традиції проектування. Тож, раптом польські митці опинились на узбіччі. Щоправда, вони могли проектувати для західних фірм, проте ми побачили загрозу для власної культури. Я вже знала, що у світі відбуваються виставки мистецьких книжок, і ми теж не хотіли бути аутсайдерами. Отже, минули роки, і зацікавлення мистецькою книжкою стає щораз більше.

Рената Пацина-Крушинська. "Той, що падає"

-Раніше Ваша виставка була присвячена не лише самій книжці, як твору мистецтва, але також і мистецьким ілюстраціям…
-Так, до 2000 року виставка мала два розділи: ілюстрації та мистецька книжка. На щастя, з ілюстрацією є вже добре і дитячі книжки з роками віднаходять своє місце, так що ми вже бачимо дуже амбітні видання. Існують навіть такі журналісти, критики, які аналізують ці книжки. Ну і слава Богу. Натомість, з такою сферою, котра знаходиться на межі друкованої літератури і мистецтва, тобто з мистецькою книгою й надалі в нас у Польщі не знають, що зробити. Мені відомо, що в Україні цей рух дуже потужний. Натомість в нас – не враховуючи тих митців, котрі працюють у цьому жанрі з 60-х років ну і, звісно, йдеться теж про видання підпільного руху – все це, власне, завдяки нашій виставці було зібрано і ми стали таким неофіційним центром мистецтва книги у Польщі.
-Розкажіть, будь ласка, про ту останню виставку, котра зараз відбувається у Музеї Плакату у Вілянуві. Її головною темою є час і, отже, що значить час у мистецтві книги?
-Темою попередньої виставки була подорож – теж така тема, котра дуже надихає. Ну а час є продовженням. Чи не так? Адже час так міцно пов’язаний із книжкою, є її іманентною частиною, що виявляється тут нічим не обмежений. Час у нашій свідомості є дуже цікавим явищем. Можемо думками бути у кількох різних місцях в ту саму мить. Отже, час книжки… На цій виставці можна побачити різні історичні форми книжки, починаючи, навіть, від сувоїв. Адже історія книжки не розпочалась з кодексом, від Ґуттенберґа. До цього були наскальні написи, а потім були мальовані, ілюміновані книжки тощо. Все це є і в нас. Попросту, залежить все від того, до якої епохи звертається митець, і як розвиває ту свою ідею.
-І, власне, за допомогою таких книжок можна ніби доторкнутись до часу фізично?
-Так, адже перевертаючи сторінки, заглиблюючись в них, у одному місці ми затримаємось довше, бо саме цей час нам відповідає, смакуємо його, пізнаємо глибше. А інше місце може бути, на перший погляд, менш цікавим. Але всі вони вимагають, власне, часу і присвячення, не лише перегляду. Тут є таке непорозуміння, бо дехто говорить: "Ах, немає тексту, тут немає чого читати". Але й німі фільми не містили, зазвичай, діалогів, та якими ж багатими є інші засоби. Отже, мистецька книжка від звичайної різниться тим, що містить в собі стільки семантичних шарів: від інтелектуальних (літера, текст) до форми, до символу, до її фізичності (з якого паперу її зроблено, чи шелестять сторінки, який звук видає калька, а який черпаний папір і так далі).

Віктор Хаджинов. "Личаківський цвинтар / Люстрація часів"

-А які автори представлені на Вашій виставці?
-Таким видатним нашим автором, живописцем і також поетом є Збіґнєв Маковський. Він вже понад 40 років, окрім свого живопису, який дуже добре відомий, пише вручну, власне, малює, вирізає, зшиває, створює книжки. І тут присутні різні техніки. З’являються, теж, мішані техніки як фотографія, і є навіть електронні, як, власне, праця "Спливання Часу" ("Upływ czasu") пані Малгожати Лясоцької. Це триптих і там присутні різні елементи, поруч з кожним з яких стоїть штрих-код. І, отже, за допомогою комп'ютера, котрий розпізнає цей код, ми наче відтворюємо той час як, наприклад, розмову двох людей, чи спів птаха, чи шум моря. Тут в нас представлені також і різні культури. Маємо митців з Бразилії, Австралії, Канади, Америки, як і Європи. І маємо тут також художників з України. Це художниця Надя Вадиїпова, котра прислала ілюстрації до двох видань. Ілюстрації трохи сюрреалістичні та казкові. А також маємо працю Віктора Хаджинова зі Львова, який має зв’язки із Польщею. Він добре відомий тут і співпрацює з приватним Музеєм мистецької книжки у Лудзі. Віктор Хаджинов приготував книжку при Личаківський цвинтар – "Люстрація часів" ("Lustracja czasów"). ЇЇ зроблено з черпаного паперу, у формі надгробних таблиць. Там є фотографії і все це дуже гарне з огляду на колір: кожна сторінка зроблена у зелених та бежевих тонах. Також маємо багато інших учасників. Отже, запрошуємо всіх відвідати нашу експозицію у Варшавському музеї плакату у Вілянуві, або ж завітати на інтернет-сторінку www.bookart.pl.

    (Запрошуємо Вас прослухати звуковий файл)

Матеріал підготував Антон Марчинський.