З 30 травня до 1 червня у Краківській галереї сучасного мистецтва "Bunkier Sztuki" в рамках Європейського року міжкультурного діалогу відбуватиметься міжнародна конференція "Транскультура: Мистецтво і змінна дійсність ХХІ сторіччя". Весь захід являтиме собою спробу поєднання мистецтва та суспільних наук у рефлексії на тему діалогу культур. А детальніше нам розповість про цю подію пані Анна Смоляк, кураторка проекту.
- Міжнародна конференція "Транскультура: Мистецтво і змінна дійсність ХХІ сторіччя" була задумана як підсумок і доповнення циклу виставок "Транскультура". Це був такий цикл, який ми здійснювали протягом останнього року у галереї "Bunkier Sztuki" - "Бункер мистецтва", і який присвячено ідентичності сучасного європейця, ідентичності передусім емігранта, а також постаті Чужинця. Ми вирішили організувати конференцію, оскільки тема вимагає якогось теоретичного доповнення. Саме тому наша конференція має стати винятковою оказією для зустрічі мистецтва і науки. І тут поєднані будуть теоретичний та історичний підходи з позиціями представників культури та організаторів виставок. Бо треба сказати, що ми дивимось тут з точки зору організації, яка займається мистецтвом, а тому саме ця позиція буде точкою відліку для аналізу надзвичайно складної проблеми багатокультурності.
- Звернемося, отже, до програми. Якими будуть головні питання конференції?
- Передусім ми займемось роллю мистецтва у формуванні суспільної свідомості, а також роллю організацій в цьому процесі. Розважатимемо над тим, як гібридизується мова мистецтва у процесі глобалізації, чи мистецтво й надалі говорить універсальною мовою, чи вимагає теж доповнень, пояснень. А поза тим, визначимо певне історичне і теоретичне тло проблематики багатокультурності як у Польщі, так і в Європі. Займемося тим, в якій ситуації опинилась Польща після входу до Європейського союзу. Це особлива ситуація, адже після стількох років повної ізоляції та збереження однорідного суспільства, відкрились наші західні кордони, але, з іншого боку, ми без сумніву стали країною, яка мусить ущільнювати свої кордони на сході. Тому просто необхідним здається нове визначення нашої польської ідентичності, як теж ідентичності в європейському контексті.
- Як розумію, дуже важливою проблематикою Вашої конференції є діалог та питання Іншого/Чужинця. Отже, чим є діалог та ким є той Інший? У якому контексті розглядатимуться ці питання?
- Так, говорячи про діалог, я би хотіла передусім згадати тут прізвища почесних патронів нашого проекту. Тобто, передусім це професор Зиґмунт Бауман, професор Бартошевський, а також Ришард Капусьцінський, котрий встиг ще згодитись на патронат у нашому проекті. Гадаю, що прізвища цих людей свідчать про рівень діалогу, про який ми би хотіли розмовляти. Фактично, нашу конференцію було організовано у рамках Європейського року міжкультурного діалогу, тобто вона є одним з багатьох проявів того, що такий діалог зараз необхідний. Але передусім ми звертатимемо увагу на те, яку роль у суспільному діалозі відіграє мистецтво? Які є стратегії, організації та їхні реакції на глобалізацію, та до яких змін у інституційному мисленні призводить необхідність діалогу?
- Якщо йдеться про глобалізацію, та про характерні їй міжнародні стосунки, то чи становлять такі процеси загрозу різним національним ідентичностям, зокрема поляків? Та як все це пов’язано зі стереотипами у відношенні до різних народів, так і з їхніми реальними схильностями? Особливо, якщо йдеться про розповсюдження ксенофобії тощо.
- Звісно, що тут йдеться про кілька шарів. Бо, з одного боку, Польща має дуже давню традицію еміграції, і та перша хвиля еміграції асоціюється з таким старанним поляком-емігрантом. Натомість, після відкриття кордонів поляки масово почали виїздити за кордон. Це передусім виїзди, зумовлені економічно. І, звісно, польський народ зустрівся з шаленою реакцією ксенофобії у Великій Британії, наприклад. З іншого боку, говориться про те, що поляки є дуже ефективними та старанними спеціалістами. Отже, тут існують надзвичайно різні погляди на те, як ми функціонуємо за кордоном. Але, яка ситуація склалась у Польщі? У нас, треба це підкреслити, не зауважують Чужинця. Говорю тут про тих Чужинців, котрі насправді вже дуже давно живуть серед нас, говорю про циганську, в’єтнамську, але теж і про українську спільноту. А ми, як виявляється, не усвідомлюємо цієї проблеми. В нас постійно як своєрідне кліше функціонує уявлення Чужинця через євреїв. Натомість, ми не зауважуємо того, з ким співіснуємо, фактично не говоримо про те, що ми – ксенофобська нація. Адже й політична ситуація останніх років свідчила би, що це справді так. Отже, такі питання ми напевно ставитимемо перед собою.
- Ким, отже, є учасники Вашої конференції? Звідки вони?
- На нашій конференції зустрінуться як науковці, так і куратори виставок сучасного мистецтва. Конференцію відкриє Кшиштоф Чижевський, посол Європейського року міжкультурного діалогу. Буде також прочитано текст професора Баумана, який, на жаль, не зможе приїхати на наш захід. Але теж однією з тих, що будуть відкривати конференцію, є пані Катінка-Дітрих, голова Європейського фонду культури, яка розповість нам про європейські стратегії у сфері формування міжкультурного діалогу. Другий день конференції буде присвячено передусім окресленню ситуації Польщі та Європи після входу до Європейського союзу, тому, з якими проблемами ми стикаємось. А також, спробуємо визначити наново певні поняття, як, наприклад, міжкультурний діалог, поняття Іншого, як теж і місце Польщі та поляків у сучасній Європі. Натомість третій день повністю присвячено ролі кураторів виставок сучасного мистецтва у формуванні міжкультурного діалогу, стратегіям суспільних організацій, а також культурним редефініціям виключених з життя суспільства меншин.

    (Запрошуємо Вас прослухати звуковий файл)

Матеріал підготував Антон Марчинський