З 2000-го року при Об‘єднанні Українців у Польщі, у місті Сянік діє колектив «Відимо». А побачити цей дівочий вокальний гурт довелося у польських Карпатах, у вітрильному клубі над озером Солина, у відпочинковому селищі Полянчик.

Там на сцені, серед ансамблів, що співали шанти, тобто пісні про моря, ріки й озера, несподівано для публіки, виступив «Відимо».
Одна зі співачок, ведучи концерт, доволі весело і балакучо спілкувалася з шанувальниками місцевої вітрильної регати.
Та мабуть ця дівчина найбільше притягувала до себе увагу і через те, що ця «україночка» має темний колір шкіри:
- Моніка Волянська, я з Ряшева, але моя родина з цих місць: з Динова, Кальникова, з Радимна, один мій дід народився у Львові. Але, мій батько народився у Того, це Західна Африка. Тому я себе вважаю полько-африканкою або карпатко-африканкою.

А про свій колектив «Відимо» Моніка Волянська розповідає так:
- Ми фольковий ансамбль і співаємо музику Карпат, ми намагаємося вишукувати дійсно старі пісні: і польські, і бойківські, і лемківські, і українські...
Ми такий гурт, який характеризує цей регіон, бо наш склад багатонаціональний, багатокультурний і багаторелігійний: лемкині, українки, польки і я – як ми тут жартуємо, - представниця нової, афрокарпатської раси...

А керівника ансамблю «Відимо» Мар‘яну Яру я не без гумору запитав про, так би мовити, шантовість її гурту...

Як сказала Мар‘яна Яра, через пару днів сяноцький гурт «Відимо» записує платівку. Потім, частина колективу їздитиме Бойківщиною, шукатимуть пісень, адже репертуар бойків, мало знаний у порівнянні з лемківською чи гуцульською творчістю.

А у майбутньому «відимці» навіть хочуть започаткувати першу  справжню Бойківську Ватру. Це станеться у Бандровій, під Устриками Долішніми.

Адже, Бойківська культура не поступається, наприклад, лемківській, вона призабута і не ооцінена. На Бойківську Ватру, вимріяну дівчатами з Сяніка, приїдуть колективи з Польщі і з України, а дівочий колектив «Відимо» щасливо тоді заспіває...

Лінк за темою:

http://www.widymo.pl/