Шанта – це морська пісня або пісня тих, хто любить воду, водний спорт. У 18-19 століттях на вітрильних кораблях вона була піснею праці. Така пісня допомагала гребти веслами чи тягнути канат. Згодом з’явилися парові кораблі і шанта перестала бути піснею праці, але вона залишилася у морській культурі.
Коріння шант слід шукати на далеких Карібських островах, але класична шанта раніше часто звучала акапела.
Саме слово "шанти" походить від французької команди "ШОНТЕ", тобто – "СПІВАЙТЕ".
Цей вид пісенної творчості особливо прижився саме у Польщі. Тут проходить майже 100 різноманітних фестивалів вітрильної пісні. І не тільки на Мазурах.
Навіть, коли потрапиш десь на Лемківщину, все одно і тут вже "оселилися" шанти і співають їх повсюди.
А коли підійдеш до музикантів, щоб розпитати що й до чого, то може виявитися, що ці "шантовики" у жовтих майках з написом "Port Przemyśl Shanties Team", взагалі з-під польсько-українського кордону:
- Ми так жартівливо назвалися "Порт Перемишль". Коли нас запитують, чому "Порт Перемишль", то ми відповідаємо – бо ми вимагаємо доступу до моря.
Так, що ми з Перемишля, наша група була створена півтора року тому для власного задоволення. Але згодом ми помітили, що існує зацікавленість нашим виконанням. Бо ми ж на озері Соліна займаємося вітрильним спортом, плаваємо, а я ще й вітрильний суддя, зараз тут проходять змагання на Кубок "Соліни".
Отже, ми створили такий гурт, який грає не свою музику, а кавери людей води, популярні шлягери озерно-річково-морської тематики. А Ви ж бачили – людям це подобається.
У вас буде платівка ?
- Ми маємо такі наміри, але це станеться у майбутньому. А взагалі побачити нас можна у Перемишлі, ми функціонуємо при Центрі Культури у Перемишлі. Це досить потужний осередок, де діють такі шантові колективи, як ми, там також представлені малі літературні форми і там є такий клуб "Люлька", це? фактично візитка Перемишля.
А ми зараз знаходимося...
- А ми тепер знаходимося над Солінським озером, на одному з відбіркових змагань за Кубок "Соліни". І сьогодні цей тур Кубка "Соліни" організує вітрильний клуб із Сяніка "Нафтовик".
Сьогодні перший день регати, відбулося три запливи, завтра будуть ще два. Нам погода трішки поламала плани, бо якби була добра погода, а не дощ, то тут було б набагато більше людей, – злива дещо розігнала публіку.
Так що ми знаходимося на вітрильному пікніку, що його організував вітрильний клуб "Нафтовик".
А як Вас сприймають у Перемишлі: у Вас хоча й є річка, але до моря далеченько?
- Знаєте, я дещо здивований, адже ми, як я говорив, почали діяти півтора року тому і в отих підвалах перемиського Центру Культури, де раніше відбувалися Джазові Миколайки і грали найбільші польські зірки: Ян Пташин-Врублєвський, Томаш Станько, так ми саме там запропонували звичайні шанти. І що Ви думаєте, ? Прийшло стільки людей, що зала не змогла вмістити всіх бажаючих. Ми запросили 300 осіб, а дирекція Центру Культури, коли дізналася, що увійшло справді 300, – запанікувала, адже це було порушення правил безпеки.
Ну, а вже на наступний концерт наших шантів ми впустили менше людей, але вони вже входили за квитками. (Перший наш концерт був безплатний).
Ми, просто, у Перемишлі вцілили в нішу: у нас люди більше слухають джаз, ходять до театру, а шантової, вітрильної музики ніколи не було. У той час, як на вітрильній Соліні ми Перемишль представлямо вже років тридцять і тут традиційно звучить шантова музика.
Тобто Ви – колектив любительський ?
- Ми аматори, кожний з іншого фаху. Я, наприклад, зокрема роблю люльки, я люльковий майстер. Клавішник Яцек Марцінчик – він інструктор у нашому Центрі Культури. Наш фронтмен – Павел Добосєвич - учитель фізкультури. Скрипаль, чудовий скрипаль, Ясьо Ґуран – з дуже музичної місцевої перемиської родини, він учитель музики. На конґах – Павел Подоляк, ми його називаємо Бум-Бум.
- Мене звати Генрик Воробець, власне, керівник цього гурту. Одного разу мені прийшла така ідея і я створив цей колектив, і добре, що ця справа вдалася і знаходить зацікавлення.
Шантами я цікавився завжди. Наша база розташована на одній з відног Солінського заливу, на Грефті. І ми вже роками ті шантові пісні грали там для себе біля вогнища. Знаєте, ватра палає, ковбаска на паличці, не на грилі, а на патичку, гітара, пісня.
Словом, була така історія, ми увійшли в цю нішу, добре вцілили і, я думаю, це наші 5 хвилин. Поки що, у подібному стилі, ми не бачимо у нас ніякої конкуренції.
Немає конкуренції над такими озерами ?
- Я Вам скажу так, тут є дуже добра шантова група із Cяніка Yank Shippers, яка обслуговувала тут усі турніри і регати. Але це гурт, що грає авторську музику і люди не знають тих пісень, вони не знають мелодій, слів. Як концерт у залі – це супер, але на такій імпрезі, як вітрильний пікнік, де люди повинні підтанцьовувати, радіти, дуркувати - треба грати хіти, співати відомі водняцькі стандарти.
- Порт Перемишль – не Форт, хоча форт – є така перемиська візитка, а це Порт, як Порт Щецін, Порт Ґданськ: Порт Перемишль. Так, як я сказав на початку: "Ми вимагаємо доступу до моря !"
Отже, Польща ось уже 30 років є шантовою палубою на європейській карті.
Колись у країні над Віслою шанувальники шант просто перекладали британські і американські пісні і співали їх польською, та згодом почали з’являтися твори рідною мовою.
Але сьогодні, коли на польські шантові фестивалі приїжджають зірки вітрильних мелодій з Ірландії, Данії чи Сполучених Штатів, то вони дивуються що їхні пісні тут знають і підспівують сотнями голосів. Адже скрізь у світі шанти слухають, а тут, у Польщі – співають.
Володимир Прядко