Починаючи з 5 жовтня і до кінця місяця у Ставіску під Варшавою дім-музей Анни та Ярослава Івашкевичів вже вдев’яте прийматиме міжнародний фестиваль "Музичні конфронтації". Цього року захід буде присвячено польській та українській культурі, тому, що їх об’єднує. Притому, цю суто музичну подію супроводжуватимуть також заходи інших жанрів. А саме – літературознавчий симпозіум та польсько-українська художня виставка, яка відбуватиметься у експозиційній залі цього ж музею.
А детальніше нам розповість про все це організаторка фестивалю Аліція Матрацька-Косьцєльни, директорка Музею імені Анни та Ярослава Івашкевичів у Ставіску:
Аліція Матрацька-Косьцєльни: Фестиваль, як вказує на це його номер, виник 9 років тому. І до цього часу називається "Музичні конфронтації", але кожного разу має інший підзаголовок, тематичне гасло. Отже, гасла були вже різні, бо ми представляли конфронтації творів різних композиторів. Наприклад Моцарта і Шопена, і Шимановського, і Лютославського. Був підзаголовок: "У світі імпровізації" і "У світі лірики". А тепер вже надійшов час на показ на нашому фестивалі конфронтації української музики та польської. Це такий уклін в бік України, котра, як відомо, в останні роки переживає величезне духовне відродження. Притому, ми хотіли показати, що ті польсько-українські зв’язки належать до найміцніших, найдовше існуючих, найбільш багатобічних і таких, що найдальше сягають минулого. Чому власне у Ставіску "Музичні конфронтації" присвячено Україні, або ж пограниччю української та польської культур (бо саме такий цьогорічний підзаголовок)? А тому саме, або ж і тому, що це також уклін в бік Ярослава Івашкевича, великого польського письменника, котрий з України походив. Та земля була для нього улюбленою та чудесною, як він писав про неї. Завжди сумував за Україною і Україна мала величезний вплив на його творчість. Там, зрештою, провів юність, там дозрівав, там він здійснював свої перші літературні проби, там мріяв про те, щоб стати композитором і там, зрештою, зустрів Кароля Шимановського, видатного польського композитора, свого кузена, потоваришував із ним і під його впливом вибрав врешті літературний шлях як шлях своєї мистецької місії. Як відомо, Івашкевич оселився у Ставіску. Провів у цьому домі понад 50 років свого життя, а тепер тут музей імені Анни та Ярослава Івашкевичів. А звідти й ця тема.
Слово "конфронтації" в якомусь сенсі заперечує спільність. Але, як розумію, сама ця спільність – спільність історії, спільність культури тощо – підкреслюється на фестивалі?
Аліція Матрацька-Косьцєльни: Так, але важко це зробити в настільки малому інтер’єрі. Це, зрештою, дім у Ставіску, родинний дім Івашкевичів, хоч сьогодні й музей, але це не якийсь великий зал філармонії чи естрада. Проте, намагаємось всебічно показати польсько-українські зв’язки, намагаємось показати впливи польської музики на українську та навпаки. І в тих кількох концертах будуть представлені різні приклади, різні стилі польської та української музики. Але передусім української. Відбудеться також симпозіум. Він, власне, розпочне весь захід, весь фестиваль. Симпозіум матиме назву "Універсалізм людського досвіду: Простір у польській та українській літературі". А отже, будуть доповіді, присвячені цій, власне, темі, і виголошені польськими дослідницями історії зв’язків польської та української літератури. Все це молоді особи, тридцятикількарічні, за винятком однієї дещо старшої дослідниці, дуже заслуженої для польської культури (а тут вона має не менші заслуги, аніж її чоловік). Це буде Ніна Тайлор-Терлецька, а всі інші учасниці – це Данута Сосновська, Барбара Марковська та Світлана Українець-Міхалек, тобто особа українського походження, що мешкає в Польщі.
А тепер розкажіть, будь ласка, більш детально про програму музичної частини заходу. Що буде представлено та ким?
Аліція Матрацька-Косьцєльни: Отже, буде п’ять концертів. Перший концерт відбудеться відразу після згаданого семінару 5 жовтня. Концерт польських та українських пісень, які виконуватиме Марта Боберська з акомпанементом Наталії Ревакович. Буде представлено пісні українських композиторів, які, зрештою, маловідомі в Польщі. І добре, що польська, ставіська публіка матиме можливість познайомитися з такими композиторами, як, наприклад, Яків Степовий, Денис Січинський, Станіслав Людкевич, Борис Лятошинський чи Микола Лисенко. Це лише деякі прізвища. Будуть, звісно, виконуватись польські пісні авторства Шопена, Монюшка, але також Юзефа Ельзнера чи Яна Клєчинського. Це той перший концерт 5 жовтня. Натомість, 11 жовтня будуть виконуватись твори польських композиторів, що походять з так званих кресів, як ми це називаємо. Тобто, це твори Шимановського, Зарембського та Іґнація Яна Падеревського. І творчість цих композиторів представлятиме Кароль Радзівіновіч, видатний польський піаніст. Ну але вже 12 жовтня – церковні співи у виконанні чоловічого хору церковної музики священика Юзефа Шурбака. Потім, 19 жовтня, відбудеться концерт гуцульського ансамблю "Черемош" з Івано-Франківська. Ми вже мали колись у Ставіску концерт гуцульського ансамблю, був величезний інтерес до цього, багато слухачів та величезний ентузіазм. Гадаю, що тепер буде не менший. Тоді це був ансамбль Романа Кумлика, проте зараз матимемо вже інший гуцульський колектив. І врешті, 26 жовтня виступатиме Олена Леоненко – українська артистка, що мешкає в Польщі з 1990 року. Це видатна інтерпретаторка старих українських пісень і не лише їх. Проте зараз представлені будуть якраз вони. Але, як відомо, Олена Леоненко займається багатьма різними речами: є акторкою, композиторкою та збирачкою українських народних пісень. І вона вміє особливим чином натуральну красу цих пісень представити. Вважаю, що вона єдина у Польщі інтерпретує їх саме таким чином. Її, отже, слухатимемо наприкінці нашого фестивалю під гітарний акомпанемент видатного польського гітариста Марека Валявендера.
Окрім суто музичного фестивалю та наукового літературознавчого симпозіуму в Ставіску має також відбутись художня виставка?
Аліція Матрацька-Косьцєльни: Так, буде виставка художників після пленеру, який відбувся у Кремінці. Йдеться про українських митців зі Львова та митців польських. Цей пленер вже протягом кількох років, як і цьогоріч, організує Національний музей у Перемишлі. І, власне, разом з директором цього музею Маріушем Ольбромським також і цю виставку ми покажемо в Ставіску. Звісно, що не всі праці, бо наш музей не має настільки великої експозиційної зали, щоби показати все. Отже, з необхідності, ми мали здійснити певний відбір.
Антон Марчинський