У варшавському Центрі сучасного мистецтва "Уяздовський замок" відбувається виставка досить неоднозначної, а одночасно майже легендарної (втім і через свою біографію) японської художниці. Йдеться про Йоко Оно. Ця авангардистська експериментаторка із різними жанрами мистецтва – від музики та фільму й до концептуалістських інсталяцій – привезла до Польщі свою виставку "Fly". Дана експозиція має підкреслити все різноманіття мотивів та традицій, до яких вдається Йоко Оно, а отже представити її мистецьку самодостатність та неординарність.

    А детальніше про це нам розповідає співкураторка виставки Кая Павелек з Центру сучасного мистецтва "Уяздовський замок" у Варшаві:

Кая Павелек: Виникнення ідеї виставки Йоко Оно в нашому замку було трохи складним. Тобто, з одного боку, ця ідея прийшла від координатора цієї виставки у Норвегії – від Ґуннара Кварана, котрий є в цьому випадку нашим закордонним партнером. З Ґуннаром ми робили минулого року нашу американську виставку, отже природним продовженням цієї співпраці була організація чергового проекту. З іншого ж боку, Йоко Оно свою попередню виставку у Польщі також мала в Уяздовському замку, у 1993 році. Тож ми прийшли до висновку, що зараз добрий момент – адже минуло вже кільканадцять років – щоб нагадати про її творчість і побачити, що цікавого для публіки нового покоління може бути в неї тепер. Виставка має кілька частин. Перша знаходиться в нас, в Уяздовському замку. Це, власне, класична виставка. Але маємо також фрагменти, котрі виходять до публічного простору. І це, з одного боку, плакати, на котрих знаходяться праці з циклу "Інструкція", з книжки "Грейпфрут". Їх всі розставлено по Варшаві. Але також вони проектуються на інформаційних екранах у варшавському метро. Натоміть, ще одна праця – "Wishtree" або ж "Дерево бажань" – знаходиться як у галереї, так теж і в торгівельному центрі "Złote Tarasy". Отже, у дещо іншому контексті, аніж галерея, а таким чином, маю надію, ця праця звертатиметься до трохи іншої публіки, ніж та, що приходить до нас. Натомість, на самій виставці можемо побачити кілька праць Йоко Оно з різних періодів її творчості. Вона сама є кураторкою цієї виставки, отже вона і здійснила відбір праць спеціально для Варшави. Зрештою, кілька праць навіть у підзаголовку має такі зазначення, як "telefon PiS" або ж "through Warsaw". Отже, ці роботи були спеціально приготовані до цього контексту і до цієї виставки.

Які мотиви творчості художниці представлено на цій виставці?
Кая Павелек: Гадаю, що маємо кілька суттєвих мотивів, котрі є найважливішими у мистецтві Йоко зараз та були суттєвими протягом всієї її творчості від, фактично, кінця 50-х років. Наприклад, з одного боку, це мотив, що торкається таких питань як тілесність, фемінізм, а отже й тіло жінки, але одночасно у контексті мистецтва чи то в контексті авангардного фільму. Гадаю, що найліпшим прикладом тут буде фільм "Fly", котрий, власне, відкриває виставку і саме в нього було запозичено назву всієї експозиції. З іншого ж боку маємо дуже виразний мотив, завдяки якому Йоко сприймають як активістку та пацифістку. Тобто, це такий собі суспільно-активістсько-пацифістський мотив. Тут добрим прикладом є праця "Exit", наймонументальніша на виставці, що знаходиться у центральному просторі галереї. А також маємо праці, як міцно вказують на концептуальне коріння Йоко, тобто, наприклад, праця "Blue Room", яку дуже легко не зауважити. Це невелике приміщення, що виглядає так, як виглядало й раніше. Але на стіні знаходяться невеликі написи олівцем, виконані Йоко вже тут у Варшаві. Часом вони дуже забавні, а часом є якоюсь грою з певною концепцією, котра дає багато приводів до розмислів; а в меншому ступені є якимось великим мистецьким об’єктом або показовою працею. Все це спирається, власне, на дрібні жести, дрібні дії. Цікаво, що Йоко асоціюється передусім з усією її творчістю 60-х років і з дуже показовими епатажними діями. Проте її праці часто бувають, власне, малими та стриманими, зводячись до дрібних жестів. Отже, всі ці мотиви якось там сплітаються між собою. Мотив жіночого тіла з’являється в такій міцній праці – яка є в самому кінці експозиції – як "My mummy's beautiful". Її присвячено матері, притому не лише матері Йоко, але взагалі всім матерям та жінкам. Елементом цієї праці є також серія поштових марок, які було приготовано спеціально до цієї виставки, та які глядачі можуть взяти собі. А завдяки цьому виставка розповсюджується поза замок і функціонує у індивідуальному вимірі кожного глядача.

Окрім тих мотивів, про які Ви вже згадали, існує ще один – не менш важливий, мабуть. Йдеться про те, що Йоко Оно є живим виразом зустрічі Заходу і Сходу. Як це видно на виставці?
Кая Павелек: Це дуже цікавий мотив, бо гадаю, що важко було б навіть точно вказати в якому місці або в якій праці він присутній. Є, напевно, кілька таких праць. Навіть оте "Дерево бажань", на котре можна чіпляти свої побажання, теж має коріння у певній японській традиції, що на цьому, власне, полягає. Отже, це не лише ідея Йоко, але також звернення до її коріння, до Японії, до тієї культури, котра її формувала. Якщо ж думаємо про Йоко як про творця музики, наприклад, чи то звукової доріжки у фільмі "Fly", чи то доріжки, що супроводжує працю "Exit" (а це запис справжніх звуків птахів), то відразу можна зауважити, що це цілковито інший спосіб мислення про звуки, про музику, який вона привнесла зі своєї ранньої музичної освіти. А вона, зауважмо, спиралась на дуже експериментальному підході до музики з точки зору Заходу, але натуральному для Японії. Адже тут природні звуки або звуки, що походять зі щоденного життя, трактуються на рівних правах які ті, що створюються як певного роду офіційний музичний запис. Отже, гадаю, тут належить трохи глибше замислитись над тим, як ці праці було сконструйовано, та звідки беруться різні елементи, що нам можуть видаватись натуральними, але насправді вони мають дуже конкретне коріння у минулому Йоко. Наприклад у її досвіді війни. Адже вона пережила війну. Тож всі ці мотиви напевно можемо там відшукати.

Йоко Оно і Польща, її виставка у Варшаві… Як вона сприймається тут і навпаки – як Йоко Оно бачить Польщу?
Кая Павелек: Звісно, що ми, організовуючи цю виставку, кожного разу підкреслювали, що це виставка Йоко Оно як незалежної художниці і що ми б не хотіли, щоб її приїзд був пов’язаний з поверненням до ранніх аспектів її життя. Бо ясно, що цим цікавиться багато людей. Натомість мені здається, що зараз наступив вже такий момент, коли минуло достатньо часу після 60-х років, а Йоко є вже зрілою художницею, що має багато виставок по всьому світі як індивідуальний митець. Тож можна тепер зосередитись тільки на цьому. І не обов’язково повертатись до Джона Леннона чи Бітлз. Але зрозуміло, що у загальній свідомості вона пов’язана передусім з цим, а не з авангардним мистецтвом (бо це й так наймаргінальніший фрагмент культури). Тож її сприйняття справді двозначне. Хоча багато людей вже знає її художні праці та її досягнення у сфері мистецтва. Натомість, як Йоко бачить Польщу? Гадаю, що цей приїзд до Варшави був дуже приємним, і художниця сама казала, що задоволена з перебування тут. Тож, маю враження, що зустріч з польською публікою була для неї важливою і все відбувалось у дуже добрій атмосфері якогось безпосереднього контакту. Отже, мені здається, що все було якнайліпше.

Антон Марчинський