Минулого тижня у варшавській галереї "Захента" відбулась презентація виданої під егідою цього закладу книги "Rewolucje 1968" – "Революції 1968". Це напевно надзвичайна подія, оскільки наукове – історичне, соціологічне, хоч теж і мистецтвознавче – дослідження видається художньою галереєю. Книжка аналізує події 40-річної давності, які відбулися у кількох країнах світу. А отже, у виданні зібрані автори з цих країн – як сучасні, так і представники тієї епохи.
А ми пропонуємо Вашій увазі розмови, записані на презентації книги "Революції 1968", що відбулась минулого тижня у галереї "Захента". Нашими співрозмовницями є Ганна Врублєвська, заступниця директора галереї, та Марія Бревінська, кураторка. Говорить Ганна Врублєвська:
Ганна Врублєвська: Вітаю всіх зацікавлених на події, яка супроводжує, по-перше, виставку "Революції 1968", що вже наближається що щасливого фіналу. А, по-друге, ця зустріч відбувається через книжку, котра з’явилась з приводу самої виставки, і котра має таку ж назву "Революції 1968". Вона для нас, для нашої галереї є надзвичайним явищем, бо ми вперше спокусились вийти з формату каталогу до виставки. Це не каталог, але книга, котра якимось там чином пов’язана із виставкою. Ми хотіли випустити її для широкого обігу. Адже наші каталоги мають постійну публіку, але видаються у накладі зі 100, 200, 300, максимум тисячі екземплярів. Яке, отже, відношення ця книга мала до виставки? Її було редаговано колективно. Ідея ж видання виникла під час перших зустрічей з паном Северином Блюмштайном зі щоденного часопису "Gazeta Wyborcza", який обіцяв нам допомогти. І тоді ми почали залучати людей до участі у цій книжці. А отже, на її представлення ми запросили авторів, котрі були з нею пов’язані. Тобто це Ева Маєвська, авторка тексту "Жінки до влади", пов’язана із ґендерними дослідженнями у Варшавському університеті, а також з феміністичним рухом; Мацєй Ґдуля, автор тексу "Покірність факультетів", текст про університети, пов’язаний із часописом "Krytyka Polityczna" та з Інститутом соціології Варшавського університету; пан Северин Блюмштайн, котрий єдиний з присутніх тут може нам розповісти, як все це у 68 році відбувалось; та Марія Бревінська, співредакторка цієї книжки та співкураторка виставки.
Книжка, отже, має колективну редакцію? Розкажіть, будь ласка. Детальніше про це видання.
Ганна Врублєвська: Так, книжка має колективну редакцію. Окрім нас працювали над нею ще Зофья Махніцька, яка зосередилась на французькій частині, та Анна Соколовська, яка відповідала за частину німецьку. На жаль, дівчат зараз немає з нами, бо обидві виїхали на закордонні стипендії. Натомість, у створенні цієї праці є теж і їхня заслуга. Отже, ми вирішили видати цю книгу й поділити її на дві частини. Перша – це проблемні тексти, тобто такі, котрі торкаються певних питань, піднятих у 68 році. І тут ідеї текстів з’являлись колективно. Однак, ми вирішили також – з огляду на те, що праця над самою виставкою була теж працею з джерелами – видати деякі дуже цікаві з них. Ті, яких ще у Польщі не публікували, бо попросту не існує відповідних перекладів. І це стосується також фундаментальних текстів, про котрі знаємо, що існують, і всі посилаються на них, натомість, по-польськи їх ніколи не було опубліковано. А це від американських текстів до французьких. Отже, ми вирішили перекласти ці тексти, а власне - вибрати сім таких
study cases, сім різних країн з різних сторін світу, і отримати звідти документи, що стосуються "Революції 68". Інформація про кожну країну доповнена історичним текстом, написаним сучасним істориком звідти. Окрім того, у кожному випадку присутнє інтерв’ю із учасником тих подій. Плюс, так звані джерела.
Говорить Марія Бревінська:
Марія Бревінська: Так, я хочу також сказати про те, що вперто повторюю, що рідер, тобто книгу і виставку збудовано таким чином, щоби за посередництвом творів мистецтва показати на виставці 68-й та найближчі йому роки. А у книзі, зокрема, за допомогою текстів з тієї епохи та критичних досліджень, написаних сьогодні, ми демонструємо якісь теоретичні основи тих подій.
Про революції в яких країнах Ви розповідаєте у книзі?
Марія Бревінська: Там є кілька частин. Це як тексти з тієї епохи, так і тексти критичні – я вже казала про це – зі Сполучених Штатів Америки, Польщі, Чехословаччини, колишньої Югославії, Франції та Німеччини. І таким чином ми прагнули також показати, що 68-й рік – це не лише Польща та Франція, не лише вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини, але також це маса подій, які незрозумілим чином пронеслися через увесь світ. Проте не лише тоді, але також напередодні 68-го, та протягом якогось часу після нього. Цей рік, натомість, був особливим моментом нагромадження багатьох подій.
І з чого, отже, починається Ваша розповідь?
Марія Бревінська: У рідері розпочинаємо з текстів-джерел зі Сполучених Штатів, бо, як виявилось у процесі нашої підготовки до виставки та у процесі зібрання усіх матеріалів, це там все почалось. Так справді можна сказати. Й це була найдовша революція від кінця 50-х років і до початку 70-х. А тому й виставку ми відкрили не у березні та не в травні, а саме у вересні. Й, мені здається, ми непогано її завершуємо – Обама, власне, виграв вибори, а це створює якийсь особливий контекст та неймовірний збіг історичних обставин, що через 40 років після революції афроамериканець виграє президентські вибори у Сполучених Штатах. І, отже, ця країна багато представлена своїм мистецтвом на виставці, а також ми починаємо з неї книгу. Мені здається, що цей контекст дуже важливий, і надзвичайно маловідомий у Польщі. Я теж дуже заангажувалась у все це, бо колись готувала виставку афроамериканців, і ліпше тоді познайомилась з тим середовищем, як теж і з історичними контекстами. Те, що афроамериканець виграв на виборах – це справді феномен, проте расові проблеми існують там і надалі. У сфері мистецтва, звісно, в тому, що мене цікавило найбільше, і в чому ліпше розбираюсь, було так, що чорні митці проникали до "білих" галерей лише в середині 80-х років, але нарівні з іншими вийшли на американську сцену лише у 90-х роках.
Отже, чим, окрім цього, США тут особливо цікаві?
Марія Бревінська: Сполучені Штати тому здаються важливими, бо це – як вже було зазначено – найдовша революція, яка розпочалась наприкінці 50-х років. Тоді почалась також критика США. Гадаю, що загалом 60-ті роки були там реакцією на консерватизм та ханжество попередньої декади, на холодну війну та цензуру. Було так, що багатьох речей не можна було висловлювати публічно. Навіть слово "вагітність" було в 50-ті роки заборонене на американському телебаченні. І вже тоді відбувся певний розкол між старшим і молодшим поколінням, і часто це відбувалось саме завдяки справжньому вибухові музичного руху – рок-н-ролу тощо. І все, що там тоді відбувалось, почалось з
civil rights movement – з боротьби афроамериканців за свої права, з боротьби з расизмом, а це стало, певним чином, моделлю для дій інших груп, котрі боролись за свої інтереси, і в тому числі за інтереси студентів.
Антон Марчинський