З початком січня за рішенням ЮНЕСКО розпочинається Рік Єжи Ґротовського – видатного польського режисера і теоретика театру, чиє ім’я стало майже синонімом справді революційних реформ у цій сфері. Рік охоплюватиме десятки театральних фестивалів, конференцій і семінарів по всьому світі, а про деталі цього заходу розмовляємо із директором Інституту Ґротовського у Вроцлаві, Ярославом Фретом.

Отже, проведення Року Ґротовського пов’язано, напевно, із 10 річницею смерті Єжи Ґротовського, але також із 50-річчям театру «Laboratorium»?
Ярослав Фрет: Так, передусім ми хочемо наголосити на цьому 50-річчі виникнення театру «Laboratorium», тобто, це 59 рік і насправді театр «13-tu rzędów» - в Ополє. Тоді Людвік Фляшен і Єжи Ґротовський отримали пропозицію керувати цим театром. І його вони перетворили пізніше на Інститут актора театру «Laboratorium», який діяв у Вроцлаві до саморозпуску у 84 році. Та, власне, передусім йтиметься про це півстоліття певної традиції, бо Осередок Ґротовського – а сьогодні це Інститут Єжи Ґротовського – функціонує у приміщенні театру «Laboratorium» у Вроцлаві. Отже, це півстоліття ми би хотіли особливо відзначити. Але склалося так, що у майбутньому році буде також 10 річниця смерті Єжи Ґротовського, а також це буде вже 20 сезон діяльності, власне, Осередку-Інституту Ґротовського. І всі ці річниці, зібрані разом, спонукали нас до того, що два роки тому ми звернулись до ЮНЕСКО, аби ця організація вписала Рік Ґротовського до списку своїх заходів. Це вдалося, а тому нашу подію проводитимемо разом із цією організацією.

Тож, йдеться про те, що це не лише польська подія? Вона пов’язана, щонайменше, із усією Європою, але справді, мабуть, із усім світом?
Ярослав Фрет: Так, треба пам’ятати, що Єжи Ґротовський діяв, певна річ, в Ополє, діяв також у Вроцлаві. А після останньої прем’єри у 69 році – це була офіційна прем’єра «Apokalypsis cum figuris» - сказав, що театр його вже не цікавить. Тоді він розпочав щонайменше два проекти, перший з яких ми загально називаємо паратеатральною лінією, а другий – назва якого походить від самого Ґротовського – «Teatr Źródeł» («Театр Джерел»). І тоді він дуже виразно відкрив свою працю на міжнародний аспект. Проте, військове положення, введене у 81 році, зробило неможливим продовження цієї праці. Тому Єжи Ґротовський виїхав з Польщі, подорожував Європою, читав лекції, проводив зустрічі. Був в Уельсі, був у Римі, був у Данії, після чого поїхав до Сполучених штатів, де викладав objective drama і був професором Каліфорнійського університету в Ірвайн. А ще пізніше – з 86 року – в італійській Понтедері у Тосканії повстав «Workcenter of Jerzy Grotowski». Там, власне, він і помер 14 січня 1999 року, отримавши перед цим ступінь професора в Collège de France у Парижі. Говорю про все це тому, що це показує винятковий масштаб присутності Ґротовського та його практики, яку він розповсюдив майже по всьому світі. А одночасно дуже важливою була для нього Індія, його подорожі туди, посилання на індійську філософію. Варто також додати, що він сам попросив, аби його прах було розсипано після кремації на схилах гори Аруначала. Отже, Ґротовський поляк, але також француз, бо варто нагадати, що він був також французьким громадянином, бо після виїзду з Польщі отримав французький паспорт – він був, можна так сказати, громадянином світу. Тому напевно наші урочистості матимуть таке значення, котре суттєво виходитиме поза Польщу.

Хто, отже, є організатором цього року окрім Вашого інституту та ЮНЕСКО?
Ярослав Фрет: Ця ініціатива вийшла з Інституту, і, звичайно, дуже швидко ми зацікавили Президента міста Вроцлав, а також міністра культури. Але від самого початку, оскільки це буде також 20 річниця діяльності Інституту, який називався раніше Осередком Ґротовського, список наших партнерів був дуже великий. Тому, також, коли ми тільки задумували ці урочистості, вистачило, фактично, запросити всіх наших друзів, з якими ми співпрацювали раніше. Таким чином, я мусив би передусім назвати «Odin teatret» і Еудженіо Барба. Їхні заходи будуть як у Польщі, в лютому наступного року, так і під час нашого червневого фестивалю. Також, звісно, Пітер Брук та його «Bouffes du Nord». Будуть присутні Анатолій Васільєв, Піна Бауш, Тадаші Сузукі, Теодорос Терцопулюс. Буде Ришард Шехнер, який реалізує свою програмну лінію Року Ґротовського в Університеті Нью-Йорка. Але наші конференції проходитимуть також у Парижі та в Каліфорнії. Тобто, в Парижі – окрім театру «Bouffes du Nord» - це університет Сорбонна і, власне, Collège de France. А в Каліфорнії – Каліфорнійський університет. Це найважливіші партнери. Звісно, що радіємо також співпраці і підтримці з боку Інституту Адама Міцкевича, а також Інституту Рашевського. Саме спільно з ними – якщо говорити про безпосередньо фінансовий бік – хочемо реалізувати всю цю програму.

Тож, звернемось до програми Року Ґротовського. Вона, звісно, охоплює не один десяток заходів, тож розкажіть, будь ласка, лише про кілька з них: з чого рік починається?
Ярослав Фрет: Маємо кілька програмних ліній. Однією з найважливіших з них є, звісно, лінія конференцій. І починаємо вже у січні, оскільки тоді, власне, буде десята річниця смерті Ґротовського. Отже весь Рік Ґротовського хочемо саме тоді розпочати конференцією «Ґротовський: що є, що було та що лишилось зробити?». Досить провокаційно цитуємо тут тему конференції, яка відбулась у Варшаві відразу після смерті Ґротовського. Це й надалі актуальна тема. І цю конференцію розпочнемо вже 12 січня у Вроцлаві. Пізніше ціла серія зустрічей буде відкрита у Нью-Йорку. Вже 6 лютого ми зустрічаємось там у місцевому університеті. І так доходимо до другої дуже важливої конференції – цього разу у Кракові. Треба пам’ятати, що Єжи Ґротовський був випускником Краківської театральної школи. І там, спільно із Яґелонським університетом, організовуємо симпозіум «Ґротовський. Самотність. Театр». Цей симпозіум виходитиме поза сам лише аналіз чи рефлексії над діяльністю театру «Laboratorium». Ми хочемо замислитись взагалі над станом театру на порозі 21 століття, та над тим, що сталося із театром загалом після того, яким він був та які функції виконував у 50-60-х роках, коли Єжи Ґротовський був на вершині своєї активності. Відразу після цього ми безпосередньо переходимо до здійснення дуже важливого і престижного заходу, яким є церемонія вручення Європейської театральної нагороди. Вона відбудеться у Вроцлаві. І так склалося, що цю нагороду – а сьогодні можемо вже казати про це відверто після прес-конференції у Римі – отримає також і поляк Кристіан Люпа. Сама ж церемонія – це не лише урочистість і престиж, але також це міні-фестиваль, оскільки ми хочемо показати всіх лауреатів даної нагороди наступного року.

І так Рік Ґротовського триватиме до початку січня 2010 року. А ми нагадаємо, що розповідав про цю подію директор Інституту Єжи Ґротовського у Вроцлаві, Ярослав Фрет.

Антон Марчинський