Генрик Стажевський, "9 променів світла на небі" (Вроцлав, 1970)

    Минулої п’ятниці у Варшаві, в якості однієї з перших акцій новоствореного Музею сучасного мистецтва, просто у самому центрі міста поруч із столичним Палацом культури і науки, відбулась реконструкція досить незвичайного твору Генрика Стажевського "9 променів світла на небі". Цим заходом музей поставив собі за мету нагадати мешканцям столиці про виняткового митця і виняткового варшав’янина, який народився у 1894 році й прожив у цьому місті 94 роки. Сам же цей твір вперше показано 9 травня 1970 року у Вроцлаві. Для потреб теперішнього показу у Варшаві проект було адаптовано близьким співробітником Стажевського митцем Яном Хвалчиком.
    А про деталі цього заходу, як теж і про самого митця, за кілька годин до самого п’ятничного показу, нам розповідали Йоанна Митковська, директорка Музею сучасного мистецтва у Варшаві, та куратори цього закладу Марсель Андіно Велєз і Себастіан Ціхоцький.

Отже, Музей сучасного мистецтва представить твір Генрика Стажевського:
    Говорить Марсель Андіно Велез:
Марсель Андіно Велез: Так, це така подія, що супроводжуватиме відкриття іншої нашої виставки, і вона створена, по суті, для всіх. Бо, щоб прийти до музею, треба докласти якогось зусилля, зацікавитись цим, знайти час. Натомість, маємо надію, що працю Генрика Стажевського, а точніше відтворення її на площі перед Палацом культури і науки у Варшаві увечері між 18 та 24 годинами є для усіх. Кожен, хто проїздитиме через центр міста, а якщо трохи поліпшиться погода, то кожен, хто визирне з вікна і бачитиме, звісно, цю частину Варшави, буде свідком незвичайного прикладу живопису з використанням світла, у трьох вимірах, і насправді живопису ефемерного. Ми би хотіли, щоб мешканці Варшави робили фотографії, бо кожен з них міг би зберегти цю ефемерну працю для себе. І в кожного ця праця мала б виглядати інакше, бо це залежить і від виставленої експозиції на фотоапараті, і від інших факторів тощо. Інакше кажучи, це досить короткочасна акція, але насправді її фіксація матиме дуже багатовимірний характер. Таким чином, кожен буде автором власного твору на базі праці Генрика Стажевського. А окрім цього, звісно, нам йдеться про популяризацію ідеї нашого музею.

Генрик Стажевський в майстерні

Кілька слів про самого автора, адже Генрик Стажевський – це дуже важлива постать не лише післявоєнного польського мистецтва, але також і довоєнного.
Марсель Андіно Велез: Так. Можна сказати, що Генрик Стажевський є у певному сенсі тотожний з польським сучасним мистецтвом, польським модернізмом. Тобто, спрощуючи, звісно, є отцем-засновником польського модернізму, польського авангардного руху. Жив майже сто років, і йому протягом цієї сотні років трапились всі ті моменти в мистецтві, котрі були вирішальними в тому, що воно тепер є таким, яким є. Народився наприкінці 19 століття, а сьогодні показуємо його працю, зроблену майже сорок років тому. І вона нематеріальна. Вона являє собою попросту велику інтервенцію митця у простір над містом. Це демонструє зміни в мистецтві. Коли він народився, малювали ще досить традиційні полотна, а те, що показуємо сьогодні, є його ідеєю, його винаходом 40-річної давності. Відомо, що сьогодні мистецтво у великому ступені є таким нематеріальним, сконцентрованим більше на дії, аніж на якихось об’єктах.

Яка була Ваша мета, коли Ви організували цей 6-годинний показ?
    Йоанна Митковська, директорка Музею сучасного мистецтва у Варшаві:
Йоанна Митковська: Варшава, окрім того, що має занедбані райони, має також занедбані легенди. Кожне велике місто має свої мистецькі легенди, а якщо запитати про мистецькі легенди Варшави, то їх по суті небагато. І це нагадування про одну з праць Генрика Стажевського має також за мету нагадати про важливу варшавську легенду. Бо Стажевський – це один з найважливіших польських митців, піонер авангарду, який організував першу закордонну (поза Росією) виставку Казимира Малевича. Організував її тут у Варшаві, що є маловідомим фактом. Це було у 1927 році в готелі "Polonia". Більше того, що дуже важливо, він був тим, хто надихав мистецьке життя Варшави, а також Стажевський був одним зі співзасновників Музею мистецтва у Лудзі та галереї "Foksal" у Варшаві в 68 році. І більше того – а це може бути найцікавішим для міста – протягом всього сумного комуністичного періоду він вів мистецький салон, відкритий для всіх. Єдиний, мабуть, що функціонував так довго. Бо такі ініціативи час від часу з’являлись, але були, зазвичай, короткотривалі. І цей салон мав також міжнародний характер. Стажевський, а жив він дуже довго – 94 роки, все своє життя мешкав у Варшаві. Отже це такий кандидат на створення того, що має кожне велике місто – мистецької легенди. І це також наша мета, щоб через такі легенди, через нагадування про важливі постаті історії мистецтва, стягати глядачів, сягати публіки.
    
    Говорить Себастіан Ціхоцький:
Себастіан Ціхоцький: Найважливішою є сьогоднішня інавгурація (діяльності музею в місті). Отже, о 18 годині здійснюємо реконструкцію світлової скульптури під назвою "9 променів світла на небі" Генрика Стажевського. Це праця 1970 року. Дев’ять стовпів світла, шестигодинна скульптура – так можна її назвати – котру можна буде побачити на площі Дефіляд. Точно на півдорозі між нашим тимчасовим приміщенням і майбутнім будинком музею авторства Крістіана Кереза. Тобто, це дуже символічне окреслення певної території для мистецтва. І будемо сподіватись, що це буде лише початок нашого довготривалого, дуже інтелігентного вторгнення в місто.


Антон Марчинський