Професор Тімоті Снайдер з Єльського університету
Про цю неординарну постать і книжку “Червоний князь” ми розмовляємо з професором Тімоті Снайдером з Єльського університету.
Пане професоре, як Вільгельм фон Габсбург став Василем Вишиваним? В чому коріння його самоідентифікації як українця? Отож – мова йде про Вільгельма фон Габсбурга, який став українцем і хотів бути королем України. Ця мрія бере початок з того, що Габсбурги в кінці 19-того століття, шукали якогось виходу, бо вони дуже боялися націоналізму. Габсбурги розуміли, що якщо народи під їх пануванням будуть хотіти незалежності, то монархія перестане існувати. Отож йшлося в першу чергу про спосіб боротьби з націоналізмом і одним із задумів, який сьогодні забутий, був власне такий, щоб деякі з представників династії немовби адоптували народи. І Карл Стефан фон Габсбург – батько Вільгельма – сам став поляком і мав таку ідею, що у випадку війни і територіальної експансії Австро-Угорщини, стосовно Російської імперії, він стане королем Польщі, котра повинна була бути пов’язаною унією з імперією. Таким чином коріння цього зацікавлення Вільгельма Україною і українцями сягає того габсбургського проекту, про який я вже згадав.
Друга справа – це так би мовити польсько-український сюжет, бо коли Карл Стефан став поляком, то хоч не хоч, але він занурив свою родину у вир польсько-українського конфлікту. Окрім того при творенні своєї майбутньої польської королівської родини, то в Галичині, де Карл Стефан мав свій маєток, він так чи інакше стикався з українцями та українським питанням.
Наприклад дочки Карла Стефана, які умовно кажучи були вже польками, вийшли заміж за представників польських аристократичних родів, - одна стала жінкою Чарторийського, інша – Радзивіла, то вони стали представниками польської аристократії, котра мала свою думку про українців. Отже цей Чарторийський і Радзивіл сказали молодому Вільгельмові фон Габсбургові, що так є такий народ українці і це розбійницький народ і Вільгельм будучи юнаком вирішив, що це дуже цікаво. Адже загадковий народ-розбійників – це щось захоплююче для хлопця, який має 13-14 років. Отож в міру того як формувалася ця польська королівська родина, центр якої містився в галицькому містечку Живєц, що на території Польщі, і де Карл Стефан мав свій маєток, то так чи інакше цей український контекст постійно виходив на поверхню.
Тобто цей його вибір на користь українськості можна розглядати в контексті його конфлікту з його батьком Карлом Стефаном?Так, він розумів, що в планах батька йому відводиться скромне місце і з кожним разом стає ще більш скромніше, бо він наймолодший з братів. В той же час він найкраще розмовляє польською, і з культурної точки зору Вільгельм є більшим поляком ніж його брати чи сестри. Зокрема він захоплюється польською літературою-читає твори Генрика Сєнкевича. Проте Вільгельм усвідомлює, що ніколи не стане королем Польщі, оскільки він наймолодший серед братів. Таким чином як бачимо, що в нього є раціональні причини, щоб шукати для себе народу і він знайде українців і як він це зробить – коло замкнеться. Адже Габсбурги потребують якоїсь української політики і тепер вони мають молодого князя, котрий хоче бути українцем. Саме тому Вільгельм стає австрійським офіцером з українською самоідентифікацією. Під час І світової війни він командує полком, який в основному складається з українців, а в кінці цієї війни Вільгельм Габсбург вже як Василь Вишиваний організовує таку собі вільну українську республіку з центром у Запоріжжі. Власне це лише початок його історії і життя Вільгельма Габсбурга неймовірно цікаве .
Варто згадати, що ідеї та задуми Вільгельма щодо України перекладаються на так би мовити реальну політику, коли він стоїть за кулісами дипломатії під час роботи над Брест-Литовським мирним договором. Його заслуга полягала в тому, що він домігся підписання Австро-Угорщиною таємного протоколу з УНР за яким Східна Галичина та Холмщина мали перейти в руки українців.Так, його роль у цьому величезна, хоча не скажу, що вирішальна, але він був серед тої горстки галицьких українців, котрі допомагали на переговорах українцям з російської України. Він дуже це підтримував і казав, що – „Сьогодні для мене, для українця, бо я себе вважаю українцем є найщасливішим днем мого життя ”. Як бачимо Василь Вишиваний не був лише мрійником і брав участь в практичному боці української політики під час І світової війни.
Думаю слід сказати, що міжвоєнні роки у житті Вільгельма фон Габсбурга це неймовірно бурхливий період, коли з одного боку пробує відігравати певну роль серед української еміграції, а з іншого веде богемний спосіб життя, вплутується в якісь фінансові афери в Парижі та пробує вести бізнес в Іспанії.Я не буду цього всього підсумовувати, бо я дуже хотів би, щоб українці самі прочитали книжку. Проте є дві сторони його пізнішого життя. Перша – це та декадентська, фривольна і дуже виразна. Це відбувається в Іспанії у Франції, деколи він жінками, інколи з чоловіками, які є переодягнуті жінками, і навпаки жінки перебрані в чоловіків. За нимитягнеться цілий шлейф скандалів.
Однак є й друга сторона, яка прихована і вона політична, лояльна та українська. Вільгельм фон Габсбург попри все сприймався українцями як українець. Вільгельм чи радше Василь Вишиваний після того так би мовити періоду декадентства, потроху повертається не до українськості, бо він цілий час був українцем. Він повертається до української політики. Це відбувається у досить драматичний та ризикований спосіб, бо він стає розвідником і працює на британців, а згодом на французів, але в першу він працює на користь українських інтересів. Це все відбувається у Відні під кінець ІІ світової війни. Василь Вишиваний побоюючись, того щоб для українців не повторився сценарій з І світової війни, то треба мати союзників у Вашингтонзі в Лондоні, в Парижі. На його думку слід перетягувати українців на бік західних союзників, бо звісно з боку СРСР не варто очікувати чогось доброго. Отож Василь Вишиваний працює на Лондон і Париж і в кінці-кінців його заарештують радянські спецслужби і він помре в тюрмі.
Таким чином – Вільгельм фон Габсбург вибирає ту свою українськість і він помирає через свій український вибір.
Ваші книжки, тобто „Реконструкція народів”, „Таємна війна. Генрик Юзевський і польсько-совєцька гра навколо України”, видані польською , а “Червоний князь: таємне життя Габсбурзького архикнязя”, незабаром з’явиться. Натомість жодна з названих позицій не має українського перекладу. Чи можна очікувати, що в найближчий рік-два ці книжки будуть видані в Україні?
Наскільки мені відомо, то ні. На жаль історик не в стані публікувати своїх власних робіт. Я щиро дуже хотів би, щоб ці книги були видані в Україні і якби з’явилося видавництво, котре б теж цього хотіло, то я б співпрацював з великим ентузіазмом. Проте на жаль до цього часу не появилося ще такого видавництва.
(Запрошуємо прослухати звуковий файл)
Матеріал підготував Назар Олійник