Тематика історії українських земель віддавна цікавила польських авторів. Про Русь та київських князів писали вже перші польські хроністи: Ян Длугош, Мартін Кромер, Бернард Ваповський. Мацей Стрийковський у XVI столітті присвятив свій твір історії Польщі, Литви та Русі. З XIX століття походять численні праці присвячені історії козацтва та Гетьманщини. Змінювалися епохи, історичні школи, методики дослідження, які приносили нові погляди на українське минуле. Сьогодні в Польщі наукові праці, присвячені україністиці, повстають практично на всіх відомих університетах. У Варшаві та Кракові є спеціальні кафедри, які готують фахівців з української історії та літератури. Про те, над якими темами з історії України працюють останніми роками польські науковці та які сюжети з минулого східних сусідів цікавлять студентів, ми запитали у професора Терези Хинчевської-Хеннель, яка розпочинала свою наукову кар’єру зі студій над національною свідомістю української шляхти та козаччини у Ранній Новий Час, а сьогодні очолює кафедру кафедру Історії нового часу в Білостоцькому університеті.

проф. Тереза Хинчевська-Хеннель: Я думаю, що студенти в Польщі взагалі цікавляться історією України. В тому числі і давньою історією, починаючи від часів Київської Русі, через нову історію, коли в Європі власне через події на польських та українських землях змінилося співвідношення сил, наслідки чого ми частково відчували до 90-х років ХХ століття, коли Україна повернула свою незалежність. Тому нічого дивного, що історія України, в часи коли вона перебувала у складі нашої спільної політичної вітчизни – Речі Посполитої – цікавить як польських науковців, так і студентську молодь. Подібний інтерес я бачу і з української сторони.

фото: www.historia.uwb.edu.pl

Професор Хинчевська-Хеннель, яка проводила заняття як з польською, та к і з українською студентською аудиторією, часто чула по обидва боки кордону ті самі питання:

– Як так сталося, що Хмельницький у 1648 році вирішив підняти повстання, висловити непокору Речі Посполитій? Як так сталося, що Варшава не подбала про своїх славних воїнів – козаків, які прославилися у багатьох битвах? Як так сталося, що Хмельницький, який керувався політичним прагматизмом при укладенні союзів, врешті-решт підписав угоду з Росією, наслідки чого ми в певному сенсі відчуваємо і в сьогодення?

З цих причин вивчення історії козацтва доктор Маріуш Дроздовський, працівник університету у Білостоці, вважає однією з найпопулярніших тем у сучасній польській історичній науці...

д-р Маріуш Дроздовський: Я особисто зауважив еволюцію у зацікавленні дослідників проблематикою запорізького козацтва. Якщо на початку 90-х років ця зацікавленість обмежувалася представленням постаті гетьмана Богдана Хмельницького, описом окремих подій повстання 1648 року та спробою аналізу причин початку конфлікту, то сьогодні в польській історіографії відбувається дискусія на тему самої ідеї козацької держави: чи Хмельницький хотів створити певну руську автономію в межах Речі Посполитої, чи окрему козацьку державу? Відкритим залишається питання ступеня релігійності козацтва; чи його діяльність з метою захисту Православної церкви була зумовлена тільки політичними міркуваннями, чи теж відображала глибокі релігійні переконання?

На думку професора Хинчевської-Хеннель, для відповіді на ці непрості питання перед польською аудиторією дуже важливо знати точку зору українських колег-істориків. Тому істотним чинником у формуванні зацікавленості в Польщі історією України є переклад наукової літератури. Буквально нещодавно у Варшаві вийшов повний переклад відомої книги професора Києво-Могилянської Академії Наталії Яковенко «Нарис історії України». Також готується до видання переклад її книги, присвяченої ментальності та переконанням людей ранньомодерної доби в Україні «Паралельний світ».

проф. Тереза Хинчевська-Хеннель:  Польською мовою ми переклали назву цієї книги як «Другий бік дзеркала», адже важко було знайти адекватний польський вираз для перекладу. У цій книзі професор Яковенко віртуозно описала цікаві, непублічні сторінки спільної історії Речі Посполитої, подаючи новий погляд на інтерпретацію джерел. Їй вдалося знайти між рядками тексту так звану «німу людину», того незнаного нам представника української ранньомодерної культури.

Якщо у 90-і роки попереднього століття у Польщі відбувалися переважно конференції, присвячені загальним питанням з історії України, то тепер зібрання наукової громадськості стали більш спеціалізованими. На них обговорюють як вплив конкретних подій з української історії на регіон Центрально-Східної Європи, так і долю різних етнічних груп, які населяли українські землі...

проф. Тереза Хинчевська-Хеннель: Буквально нещодавно я брала участь у прекрасній міжнародній конференції у Варшаві, присвяченій вірменам у Львові. Вона є частиною циклу конференцій, які торкаються питань історії вірмен у Європі. Разом з колегами, у тому числі з Польщі та України, ми мали можливість подискутувати про роль вірменів у культурному середовищі Львова та першої Речі Посполитої. Серед найбільш вдалих польсько-українських проектів останніх років мушу згадати конференцію присвячену ювілею Гадяцької угоди, яка відбулася у 2008 році. Ця конференція стала поштовхом для початку великої дискусії: як могла інакше виглядати спільна польсько-українська історія у часи після Хмельниччини, адже це була не тільки дорога конфліктів, але й примирень.

Польські науковці із задоволенням констатують, що проблематика історії України вже подонала кордони національних історіографій, і їх дискусія з українськими колегами також є частиною польської історичної науки. Історики багато зробили і продовжують робити для польсько-українського примирення. А попереду залишається ще багато цікавих тем з нашого спільного минулого, які чекають на своїх дослідників.

Запрошуємо прослухати аудіоматеріал!

О.Б.