Перепустка, що дозволяла виїхати до іншого міста на Різдво, 1981 рік, джерело: wikipedia.pl
Поляки завжди помпезно й щедро святкують католицьке Різдво, готуючи безліч подарунків своїм близьким, рідним, друзям або навіть малознайомим людям. Це – традиція, від подарунків відмовлятися не можна. Бабусі збирають гроші протягом усього року, аби зробити презент своїм потіхам. Та не завжди свята в Польщі були такими пишними: у 1981 році було найбідніше з усіх Різдво, яке пам’ятає живе покоління поляків. Усе тому, що генерал Ярузельський ввів у країні воєнний стан, впровадивши всюди військовий контроль. Воєнний стан було введено за кільканадцять днів до найголовнішого свята поляків – Різдва – 13 грудня.


Як підкреслюють нині  соціологи, свята тих часів найбільше були сповнені духом матеріалізму: поляки дарували знайомим найдешевшу постіль, а взамін очікували холодильник.
Тодішній очільник Польщі, генерал Ярузельський, у спеціальній святковій промові звернув увагу на те, що населенню бракує продовольства і що воно страждає від міліції, проте так і не прозвучало точно – як, зрештою, і в кожній промові Ярузельського – навіщо було вводити воєнний стан. Фактично влада робила це для боротьби із «Солідарністю», яка у 1981 була делегалізована: Дорогі земляки, не можу нині вам побажати веселих і достатніх свят: цьогорічні святкування будуть скромними, але безпечними. Я зичу вам, аби складнощі воєнного стану не відібрали у вас заслуженого відпочинку. Нехай це свято родини і миру стане початком на початку дороги до кращої Польщі.

У 1981 році у Польщі панувала продовольча криза, звичайним людям не було що їсти. Аби взагалі що-небудь купити, треба було о 6 годині ранку зайняти чергу. Проте не забуваймо, що тоді була введена комендантська година: отже, такої ранньої пори не можна було ходити по вулицях. Черги тоді ховалися по підворіттях і о 6-ій бігли до магазинів. Зберігся фрагмент телефонної розмови – щоправда, не з самого Різдва, але з січня 1982-го, коли в Польщі було відновлено телефонний зв’язок, вимкнутий генералом Ярузельським. Дочка-підліток дзвонить до свого заарештованого тата:
– Тату?
– Я.
– Тату, що ми маємо робити? Матуся заслабла в магазині і її забрала міліція!
– А звідки знаєш?
– Я там була!
– Дитинко, попроси пані Пляжикову, нехай вам допоможе!
– Але вона має свій дім...
– Знаю, дійсно знаю...
– Ви вже великі, порадите собі, Асю.
– А що ми самі зробимо?..


Лише костели стали місцем, де люди могли спокійно збиратися. Нагадаю, що згадно з постановою про введення воєнного стану, заборонялося проведення масових заходів, окрім богослужінь у відповідних місцях. Коли поляки збиралися за столами, вони співали старі колядки на новий лад, чи то вкладаючи новий зміст у старі слова, чи то додаючи чергові рядки. «Бог ся рождає – нас освобождає», – лунало в польських родинах.

У цей час влада активно пацифікувала, тобто нищила протести та страйки, що почалися на великих підприємствах і шахтах після введення воєнного стану. 16 грудня було застрілено 9 гірників на шахті «Вуєк», у саме Різдво й Святвечір протестували шахтарі «Пяста», вони  фактично забули про свої родини, хоча їм це й боліло. Але військові були немилосердні, вони атакували, як зазначалося, «уживаючи всіх сил і засобів».

– Твоя дружина психічно зламалася, вона з дітьми, вертайся, не ж розумієш, дурню, як мені шкода твоєї дружини!
– Я коло Кшиштофа, прошу тебе, виїжджай звідти! Якщо тобі важлива дружина й діти, вертайся, Юрку, зрозумій то!!!
– Це говорить Оркіз, Ви мене чуєте? Пані, зайдіть до моєї матері, заберіть гроші, та передайте їй від мене вітання!

У нотках цих розмов відчуваються сльози людей. Воєнний стан зруйнував чимало родин. Багато поляків – як і українців – мали великі сім’ї й родичів по всій країні. Для того, щоб виїхати на свята до своїх близьких в інше місце, людина мала отримати спеціальну довідку. По вулицях всюди ходили міліціонери, перевіряючи в кожного документи і, зокрема, прописку: На основі другого параграфу розпорядження міністра внутрішніх справ від 13 грудня 1981 року стосовно дозволів на зміну місця перебування під час воєнного стану дозволяю громадянинові Н змінити місце проживання з міста Вроцлав на місто Зелена Гора від 24 до 27 грудня, – писалося в документі.

Перші «щедрі» свята поляки побачили щойно в 1989 році. Тоді на їхніх столах з’явилися невідмінні атрибути свята – риба та грибний борщ. Просто у багатьох вони на кілька років зникли зі святкових столів. Очевидці згадують, що це були свята найбільших надій, які вони могли мати в житті, свята, що на відміну від сьогодення, ще не мали комерційних акцентів.

Ігор Ісаєв