Минуле поляків і українців протягом століть було різним  - це й культурний діалог і співпраця, але й разом з тим  боротьба і взаємна конкуренція, що часто виливалося в криваве протистояння. Поза сумнівом найбільш важким і трагічним було ХХ століття, особливо роки ІІ світової, коли ненависть між обома народами сягнула свого зеніту і призвела до десятків тисяч жертв по обидва боки.
Нещодавно у Львові в приміщенні Національної бібліотеки ім.Василя Стефаника пройшла дискусія „Зміна парадигми в дослідженнях найновішої історії Польщі і України”, під час якої польські і українські історики намагалися оцінити ситуацію в історичній сфері у взаєминах між двома народами.
Так, професор Адам Маніковський директор Інституту історії Польської академії Наук звернув увагу на культ жертв, який присутній в польсько-українському історичному дискурсі і котрий ускладнює діалог:

Адам Маніковський: Так як я собі пригадую, для нашого покоління, яке в 60-70 тих роках формувалося без надміру упереджень, проблема України напевно не існувала. Потім все змінилося, коли постала демократія і почалася захоплююча і цікава історія.
Я маю враження, що тут ми входимо в проблему парадигми не тільки української і польської історії, але й візії, яку сучасне суспільство хоче вбачати в минулому. Отож те, що виходить на перший план це культ жертви, який присутній в кожному народі. Звичайно варто пам’ятати про жертви, але відбувається зустріч жертв і це завжди веде до різного роду колізій. Врешті решт ми маємо справу делікатно кажучи зі широкою мартирологією, тобто щось, що названо „маршом скелетів”. Мені здається, що таке бачення історії це питання нашого покоління. Натомість покоління наших дітей і внуків буде бачити ці речі дещо по іншому. Справа не в тому, що час лікує рани, а річ в тому, що люди по іншому дивляться на минуле.

Натомість професор Леонід Зашкільняк з Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича у Львові зауважив, що українська історіографія намагається адаптуватися до змін, які відбувається у світі. На його думку в історії немає однієї правди і потрібно показати цю багатогранність минулого:

(Запрошуємо прослухати звуковий файл)

Під час згаданої дискусії польський історик, українського походження, Ігор Галагіда з Інституту Національної Пам’яті Польщі, зазначив, що попри зусилля Інституту, який веде широку наукову і освітню діяльність, серед загалу суспільства домінують стереотипи, сформовані в комуністичні часи:

Ігор Галагіда: Якщо йдеться про дорослих, сформованих осіб, то маю враження, що результати досліджень фактично ігноруються. В громадській думці, як польській так і українській, надалі домінують стереотипи сформовані в минулі десятиліття. Прикладом може бути недавній нещасний рейд Бандери. Вживаю окреслення “нещасний” цілком свідомо як українець, історик і громадянин Польщі, бо вважаю, що це був цілковито непотрібний захід. Однак з іншого боку реакція деяких середовищ у Польщі була цілковито непропорційною до цієї події. І вже цілком я був здивований, що чільні політики, публіцисти почали використовувати аргументи, які на мою думку вже не мали б сьогодні вживатися. Було таке враження, що ми немовби повернулися до кінця 80-тих – початку 90-тих років.

Ігор Галагіда переконаний, що попри все Інститут національної пам’яті Польщі докладе максимум зусиль задля висвітлення важкого минулого поляків і українців:

Ігор Галагіда: Інститут національної пам’яті поза сумнівом не буде уникати цих важких тем. Вже в наступному місяці повинен з’явитися збірник, який стосується діяльності апарату безпеки щодо національних меншин в Польщі. Там буде декілька текстів присвячених українській спільноті. Я сподіваюся, що в майбутньому такого роду дослідження вестимуться. Теж маю надію, що попри все Інститут національної пам’яті буде брати активну участь в історичному житті Польщі і України.

Водночас український історик, професор Ярослав Грицак з Львівського університету ім. І.Франка відзначив колосальне значення, яке має польсько-українське порозуміння не лише у відносинах цих двох народів, але і його геостратегічний вимір:

(Запрошуємо прослухати звуковий файл)

Ярослав Грицак вважає, що найбільшим викликом для України в сфері історії й історичної пам’яті є не українсько-польське чи українсько-російське порозуміння, а українсько-українське порозуміння щодо минулого:

(Запрошуємо прослухати звуковий файл)

Назар Олійник