Нещодавно у світ вийшла книжка відомого польського історика Ґжегожа Мотики “Довкола “Лун в Бєщадах”. В книзі показано діяльність УПА на теренах Південно-Східної Польщі, а також висвітлено питання пов’язане з популярною в часи Польської Народної Республіки повістю Яна Герхарда “Луни в Бєщадах”. Ян Герхард був підполковником польської армії і брав зокрема участь у боротьбі з УПА на території Польщі. Його художня книга “Луни Бєщадах” описує ці події. Ґжегож Мотика в свою чергу показує як реальні події підмінялися літературною вигадкою і як комуністична влада маніпулювала образом українця-різуна.
Отож ми запросили до розмови Ґжегожа Мотику, щоб обговорити його останню книжку “Довкола “Лун в Бєщадах”.
В своїй книжці Ви пишете, що якби польська комуністична влада зосередилася не на ліквідації польського підпілля і депортації українського населення, а на боротьбі з УПА, то з українським підпіллям можна було б покінчити ще перед Акцією “Вісла”. Власне той факт, що українські партизани так довго діяли на теренах Південно-Східної Польщі був результатом сили і організації УПА чи це було зумовлено недостатньою заангажованістю влади у боротьбу з партизанами?
Ґжегожа Мотика:Почнемо з того що під час ІІ світової війни і в перші повоєнні роки між поляками і українцями справа дійшла до колосальних трагедій. Це травми, які до сьогодні присутні в історичній пам’яті обидвох народів. Для поляків такою головною травмою є злочини здійснені УПА на Волині і в Східній Галичині під час антипольської акції. В свою чергу для українців таким травматичним досвідом є виселення в рамках Акції Вісла в 1947 році. В польській історіографії задля виправдання цих виселень в 1947 році підкреслюється, що відділи українських партизанів на території Південно-Східної Польщі були настільки вкоріненими, що їх неможливо було ліквідувати в інший спосіб. Я не погоджуюся з цією точкою зору. Оскільки структури .УПА в Польщі були порівняно слабкі В 1945 році, коли почалися виселення українців з Польщі до УРСР польська влада підштовхувала частину людей підтримувати українське підпілля. На мою думку якби після закінчення виселень в 46-році тим українцям, що ще залишалися в Польщі сказано, що виселень не буде і що вони повноправні громадяни, але вони мали б визначитися чи вони лояльні стосовно держави чи підтримують партизанів, то на мою думку було цілковито реально, що населення поступово відверталося б від партизанів, просто не бачачи сенсу подальшої збройної боротьби. В поєднані з великим військовими операціями українське підпілля було б приречене на поразку.
Можна сказати, що УПА мала дві стратегічні мети на так званому Закерзонні, тобто на теренах Південно-Східної Польщі. Перша - це захист українського населення і перешкоджання виселенням, а друга мета - це підтримування зв’язку між підпіллям на Західній Україні і зовнішнім світом. В той же час яку роль відігравали антипольські акції? Чи це була крайня необхідність чи складова частина антипольських акцій на Волині і в Східній Галичині?
Ґжегожа Мотика:Це просто два періоди. Перший від 1943 го- до початку 45 року, коли бандерівська фракція ОУН і УПА здійснюють велику акцію деполонізації. На Волині проводяться десятки атак на польські місцевості. Зрозуміло, що загони УПА, які знаходилися на території сучасної Польщі пробують втілювати цей план в життя. Це особливо помітно в Бєщадах літом 1944 року, де в містечку Балигород вбито понад 40 поляків. Натомість другий період від 45-того по 48-ий рік, характеризується тим, що українське підпілля на території сучасної Польщі змінює тактику. Після вступу Радянської армії на ці терени упівці розуміють, що не буде війни з поляками і вони поступово починають відмовлятися від цієї антипольської акції. Звичайно перед УПА на теренах Південно-Східної Польщі і надалі стояла стратегічна мета, щоб колись ці землі включити до складу майбутньої української держави. Проте з тактичної точки зору, так як ви вже згадали, завданням підпілля було утримання каналів зв’язку між Західною Україною і Європою, задля поширення інформації, що існує таке формування як УПА. Ще одним важливим елементом було перешкоджання виселенням, оскільки б це означало зміну складу населення і унеможливило реалізацію стратегічної мети, тобто творення структур української держави на цих теренах.
У Вашій книжці є такий цікавий розділ - “Образ українця в художній літературі Польської Народної Республіки”. Ви зазначаєте, що цей стереотип складніший від такого простого образу українця-різуна і націоналіста. Власне яким є цей образ?
Ґжегожа Мотика:На мою думку польська комуністична пропаганда намагалася створити такий стереотипний образ двох українців. Перший - хороший українець, котрий має ліві переконання, є членом комуністичної партії і прихильником Радянського Союзу. В силу зрозумілих обставин образ хорошого українця був не надто переконливим для пересічного поляка, бо це був образ хорошого совіта. Натомість з іншого боку був поганий українець. Зрозуміло, що ним був член ОУН чи УПА, але він представлявся так, що знак рівності ставився між тим українським партизаном, який діє на Волині і знищує польські села і кожним українцем, котрий хоче незалежної України. Таким чином на тому самому рівні як член УПА, ставиться Симон Петлюра, який був союзником Польщі в 1920 році. Черговою постаттю є митрополит Андрей Шептицький, духовний лідер, котрий закликав в ті важки часи любити ближніх, він теж стає негативним героєм, лише тому, що був українським патріотом.
Отож на практиці це виглядало так – оскільки образ хорошого українця був непереконливим, то залишався лише той поганий українець, котрий асоціювався з УПА.
Книга Яна Герхарда “Луни в Бєщадах” витримала кільканадцять перевидань. На її основі знято декілька фільмів і ця повість так би мовити визначала канон для інших письменників, які писали про діяльність УПА в Польщі. Якою мірою ці книги і фільми, написані і створені в комуністичні часи, знаходять свій вираз сьогодні в історичній свідомості поляків? Здається, що вони все ще мають сильний вплив серед поляків, якщо йдеться про УПА і українське питання.
Ґжегожа Мотика:Вони поза сумнівом мали вплив в часи Польської Народної Республіки. Сьогодні ми можемо говорити максимум про клонування деяких ідей в чергових публікаціях, які деколи з’являються і де немає розрізнення серйозної наукової праці і літературного твору. Є монографії, де серйозно сприймаються не лише “Луни в Бєщадах”, але й цілий ряд інший повістей, при чому не зауважується, що це лише літературні твори. З цієї точки зору польська комуністична пропаганда досягла певного успіху вводячи до польської історичної свідомості бачення, яке немає багато спільного з реальністю.
Натомість не потрібно перебільшувати-минуло вже 20-ть років з часу здобуття Польщею свободи. На початку 90-тих ці плоди пропаганди значно більше давалися взнаки ніж сьогодні. Ось вже майже 20-ть років існує незалежна Україна і цей образ українця в Польщі формується через призму того, що відбувається в Україні. Сьогоднішня Україна асоціюється з Помаранчевою революцією, президентом Ющенко, а також з справою визнання УПА воюючою стороною. Тому ця пропагандистська література має вплив більше на цю справу довкола УПА ніж на цілісний образ України. Дякуючи Богу чим раз більше в Польщі і Україні наше взаємобачення визначається існування наших незалежних держав.
(Запрошуємо прослухати звуковий файл)
Назар Олійник