Нашу історичну рубрику ми вирішили присвятити винятковій особистості, людині яка в часи лихоліття ІІ світової і Голокосту дала світу приклад людяності, вірності життєвим ідеалам та обов’язку.
Генрик Славік походив з Сілезії, був журналістом і політичним діячем, членом Польської соціалістичної партії. В 1939 року після вересневої поразки він опинився в Угорщині, яка попри союз з Німеччиною надала притулок 120 тис. поляків.  Це були як військові так і цивільні особи. Власне герой нашої програми, очолив Громадський комітет опіки над польськими біженцями в Угорщині. Слід додати, що завдяки діяльності комітету, і особисто Славіку, за офійними даними врятовано 5 тис. євреїв. Генрик Славік отримав, вже посмертно, в 1990 році від Інституту Яд-Вашем звання Правденика Світу.

До розмови ми запросили, Ґжегожа Лубчика, колишнього посла Польщі в Угорщині,  віце-президента Товариства “Генрик Славік –Пам’ять і Діло”.

Ґжегож Лубчик, віце-президент Товариства “Генрик Славік –Пам’ять і Діло”

Фактично про Генрика Славіка почали голосно говорити лише останніми роками, серед іншого завдяки Вашим книжкам і документальному фільму, співавтором котрого Ви є. Слід згадати також про ще одну цікаву постать, а саме Генрика Ціммермана, який надихнув Вас займатися Генриком Славіком. Отож, як все почалося?

Ґжегож Лубчик: Генрик Славік був знаний в світлі мемуарів та книжок, але дуже неповними були ці дані. І так по суті Славіка ми почали відкривати в 2001 році - це було після Єдвабно, коли про поляків дуже погано говорилося в світі. Тоді з Хайфи до Варшави приїхав Генрик Ціммерман – польський єврей, випускник юридичного факультету Краківського університету. Він в 1944 році втік з табору праці в містечку Бєжанув і польські кур’єри переправили його до Угорщини. Протягом майже півроку Ціммерман був правою рукою Славіка в комітеті, який той очолював.
І в 2001 році я мав щастя зустрітися з Генриком Ціммерманом у Варшаві. Він тоді, як польський єврей, сказав – „Так погано про нас поляків говорять, а ми ж маємо польського Валленберга. Чому про нього не розповідаємо?” Кожен з нас орієнтувався в тих справах, але ми здивувалися. Польський Валленберг? Шведський дипломат, що став символом порятунку євреїв в роки Голокосту. Ми спиталися – „Про кого мова? А він - Генрик Славік”. Прізвище нам було відоме, але те, що Ціммераман почав розповідати нам здавалося неправдоподібним. Мене він надихнув і я вирішив зайнятися цією історію.

Ще одна неординарна людина – угорський політик Йозеф Антал, без нього діяльність Комітету, котрий очолював Славік, була б неможлива. Ви кажете, що взаємини між Славіком і Анталом є прикладом найпрекраснішої дружби ІІ світової. Чому Ви так вважаєте?

Ґжегож Лубчик: Так вважаю, бо я б сказав, що це прекрасна дружба двох чоловіків на смерть і життя. Ці урядові контакти перейшли у дуже приятельські відносини, коли один віддав життя за іншого. Славіка не можна розглядати без співпраці з Анталем, бо самотужки він був би просто не в змозі зробити багато для біженців, а дякуючи Анталу, зміг.
Коли Угорщина втратила прихильність Гітлера і 19 березня 1944 року відбулася окупація країни німецькими військами, Антала і Славіка було арештовано. Гітлерівці прагнули знайти привід для страти Антала. Гестапо хотіло, щоб Славік дав свідчення на підставі яких можна було б Антала засудити на смерть. Однак Славік попри тортури не зрадив свого друга і врятував Антала від смерті.

Варто згадати про ще одну їхню спільну справу. А саме сирітський притулок в місті Вац, де вдалося врятувати близько сотні єврейських дітей під самим носом у німців.

Ґжегож Лубчик: Це правда. То така прекрасна і блискуча операція, бо серед 5-ти тисяч польських євреїв, що в 1943 році опинилися в Угорщині було близько ста дітей. Що з ними зробити? Де сховати? Адже пропольські впливи в Угорщині слабли, натомість посилювалися фашистські настрої. І Славік з Анталем придумали геніальну річ – у містечку Вац над Дунаєм, де містилися також табори польських біженців, створено притулок для єврейських дітей. Офіційно він називався Сиротинець дітей польських офіцерів. Задля порятунку єврейських дітей, їх навчили польських молитов і вони ходили до католицького храму. Вац навіть відвідав папський нунцій. Все це робилося, щоб замаскувати те ким насправді були діти у цьому притулку. І це вдалося.

Думаю слід зазначити, що у діяльності Громадського комітету, який очолював Славік не все так було гладко. Частина комітету вважала, що варто зосередитися на порятунку поляків. Водночас Славік виступав за те, щоб допомагати всім польським громадянам незалежно від їх походження. Власне коли прийшли вказівки від польського уряду в Лондоні в цій справі, то гору взяв його підхід.

Ґжегож Лубчик: Мушу сказати, що згідно з моїми  дослідженнями, а багато речей вдалося дізнатися, Славік розпочав порятунок євреїв ще до того як надійшли інструкції з Лондону. Оскільки йому довірено опіку над польськими громадянами, то він вважав, що всі, будь-то особи українського походження, єврейського чи якогось іншого, всі вони польські громадяни, а перш за все люди і їм треба допомагати. Славік мав три паспорти і коли привіз свою доньку і дружину до Угорщини, то обіцяв їм, що коли буде небезпечно, то він виїде з ними до Швейцарії. Однак він цього не зробив.

Власне, чому він цього не зробив?

Ґжегож Лубчик: Мушу сказати, що то була виняткова сім’я. Славік навіть заохочував свою жінку, про це знаю з розмови з його дочкою, щоб вони виїхали, а він до них приєднається. Проте дружина сказала - Ні! Або всі поїдемо, або ніхто! І коли відбулася остання зустріч Славіка з дочкою, в час коли він переховувався в криївці над озером Балатон, то Кристина запиталася його – Тато чому ми не виїхали!? Ти ж нам обіцяв! Славік відповів – Дитино моя, як я міг залишити людей, котрих мені довірено опікуватися?
Це ще один доказ незвичайності цієї людини. Який ставив обов’язок і опіку над людьми вище всього, навіть коли йшлося про безпеку своєї сім’ї.

Одна з Ваших книжок називається “Польський Валленберг.Розповідь про Генрика Славіка”. Якщо порівняти цих двох людей – Генрика Славіка і Рауля Валленберга – в чому вони подібні і водночас чим відрізняються обставини в яких їм довелося діяти?

Ґжегож Лубчик: Це хороше запитання і радий, що Ви його задали, бо справді я так назвав свою книжку, зрештою за Генриком Ціммерманом, котрий назвав Славіка польським Валленюбергом. Проте все ж таки між ними була різниця. Так насправді це Валленберг повинен називатися шведським Славіком. Чому?
Рауль Валленберг мав дипломатичний паспорт і багато грошей для підкупу завдяки чому рятував євреїв. Немає сумніву, що тут кожен спосіб був важливий і хороший. І Рауль Валленберг став чудовим символом. Натомість Славік не мав дипломатичного паспорту і грошей. Обидвоє заплатили своїм життям, Славіка стратили німці в Матхаузен, а Валленберг втратив життя в більшовицькій Росії.
Отож маємо двох чудових Справедливих серед народів світу, Славік і Валенберг, але як згадував Генрик Ціммерман, Славіку довелося діяти в складніших умовах , бо він немав таких можливостей як Рауль Валленберг.

Назар Олійник