70-ть років тому, у квітні 1940 року, в Катинському лісі під Смоленськом, в місцевості Мєдноє, поблизу міста Калінін, сьогодні це Тверь, а також поблизу Харкова, органи НКВС розпочали масові розстріли польських офіцерів.
Вони були військовополоненими, котрих захопила Червона Армія і арештували органи НКВС, після нападу на Польщу 17 вересня 1939 року. За різними оцінками знищено від 21 до 24 тис осіб.
З часу відкриття німцями поховань в Катинському лісі в 1943 році, ця справа ввійшла в світові аннали як Катинський злочин. Вже тоді весь світ знав хто відповідає за Катинь, але Радянський Союз рішуче заперечував свою причетність до цієї справи, звинувачуючи у всьому гітлерівців.
Ми сьогодні намагатимемося прослідкувати хронологію і анатомію цього злочину, а в цьому нам допоможе професор Януш Одзємковський з Університету  Кардинала Стефана Вишинського.

Пане професоре побутують різні версії чому Сталін і Політбюро прийняли рішення про знищення польських офіцерів. Дехто вважає, що це була помста за поразку у польсько-радянській війні 1920 року. Інші кажуть, що причина криється в  ідеологічній стійкості і непохитності полонених офіцерів. Існує також припущення, що розстріли давали можливість розвантажити радянські табори для полонених з радянсько-фінської війни.
Що на Вашу думку в кінцевому підсумку зумовило таке, а не інше рішення стосовно польських офіцерів?

Януш Одзємковський: Це нам точно невідомо, бо то можна було б перевірити базуючись на російських документах. Проте архіви Росії закриті для польських істориків, та й не лише для них. Таким чином залишаються лише здогадки.
Мене особисто переконує таке припущення, що між Німеччиною  та СРСР існувало порозуміння в справі усунення польської еліти. Офіцери, що перебували в полоні, то не лише професійні військові, а перш за все то були офіцери запасу. В основному йдеться про адвокатів, інженерів, лікарів, вчителів, а отже це інтелектуальна еліта.
Німці проводили в Західній Польщі Акцію AB, коли арештовували і розстрілювалися професорів, вчителів і священиків. І Катинь - це свого роду відповідник цієї операції, проведений за  інших умов і в значно більших масштабах.

Варто додати, що окрім різних суспільних груп, серед знищених польських офіцерів були представники різних національних груп. Скажімо було кілька десятків українців, окрім того євреї і білоруси...

Януш Одзємковський:Не лише кілька десятків. Скажімо осіб єврейської національності було близько тисячі. Просто то була багатонаціональна інтелігенція ІІ Речі Посполитої і це віддзеркалювало тогочасне суспільство. Була численна група осіб єврейського походження, українці, білоруси, навіть декілька татарів.

Існує версія, що тогочасний голова НКВС, Лаврентій Берія, пропонував інші вирішення ніж фізична ліквідація польських офіцерів. Що Ви скажете з цього приводу?

Януш Одзємковський:Нам відомо, що були принаймні проекти використання цих людей у майбутній політиці Сталіна стосовно Польщі. Цьому служили допити і з’ясування настроїв і поглядів серед полонених. Ми маємо інформацію про це від тих нечисленних офіцерів, котрих допитували, а потім забрали з таборів утримання і таким чином вони врятувалися. Серед іншого є інформація, що були пропозиції вступати до Червоної Армії.


Пане професоре,  як виглядала сама операція зі знищення?

Януш Одзємковський:Все було здійснено приблизно в один час. Натомість це не розпочалося в квітні 1940 року, а не закінчилося тоді. Розстріли були вже восени 39-го року, ми лише натрапляємо на сліди цього, бо важко навіть говорити про кількості страчених осіб. І слід сказати, що  вся ця операція  тривала й після квітня 40-го року. Це по перше.
По друге-як це виглядало? Все проходило без будь-яких процесів чи висунення звинувачень. Таке рішення прийняло Політбюро. Існує підозра, що місць страт польських офіцерів було більше ніж нам відомо, бо щоразу відкриваються якісь нові місця, де НКВС проводило екзекуції. Скажімо в Україні знаходять такі місця, де поляків розстрілювали поруч українцями. Таким чином по суті цих людей страчували аж до приходу німців.

Після оголошення німцями, 13 квітня 1943 року про те, що в Катинському лісі під Смоленськом знаходяться масові поховання польських полонених, Москва одразу відкинула звинувачення у свій бік. З цього часу бере початок кампанія брехні довкола Катиня. Власне як це все виглядало?

Януш Одзємковський: З одного боку можна сказати дуже просто – почалося заперечення факту злочину і перекладення провини на плечі німців. Тут нічого не змінилося до 1989 року.  І скажімо, коли поляки хотіли їхати до Катиня, то тоді їх скеровували до місцевості Хатинь в Білорусії. Схожа назва, там теж мав місце злочин і були поховання. Таким чином всю цю справу намагалися розмити.
Однак з іншого боку, брехня мала дуже короткі ноги. Адже вже під час війни західні союзники, прекрасно знали хто здійснив цей злочин. Однак зважаючи на те, що велася війна з Німеччиною, то були побоювання, що Сталін може в певний момент укласти з Гітлером сепаратний мир. Оскільки Сталін кожного разу погрожував, що у разі недотримання його інтересів, СРСР може звернутися до такого вирішення.
Сьогодні відомо, що не було такої можливості, але світ тоді про це не знав.  Союзники потребували цієї багатомільйонної Червоної Армї і тому не могли гостро ставити справу Катиня.
Після ІІ світової, коли дороги союзників розходяться і починається “холодна війна”, в США створено комісію з вивчення Катинського злочину і вона однозначно заявила про відповідальність Радянського Союзу. Це все було задокументовано і сховано до архівів. В наступні десятиліття, хоча на Заході знали правду про Катинь, але зважаючи на якісь постійні проблеми з СРСР, зокрема в питанні роззброєння, не дозволялися якісь зовнішні вирази в цій справі. Коли поляки хотіли побудувати пам’ятник жертвам Катиня у Лондоні, то на це не дано згоди. Одночасно з цим дозволялося видання книг в яких чітко говорилося хто відповідає за Катинь.

Чи документи з російських архівів, до яких історикам закритий доступ, можуть кардинально змінити уявлення про Катинь?

Януш Одзємковський:Думаю, що якогось перелому не буде, бо питання відповідальності зрозуміле. Натомість чого можна очікувати. З одного боку там можуть знаходитися якісь документи, що підтвердили б тезу про геноцидний характер даного злочину. Теж важливо, і для родин і для пересічної людини, дізнатися про механізм Катиня. Тобто як дійшла справа до цього, бо нам це невідомо. Скажімо за  декілька місяців перед розстрілами польських офіцерів, готувалися документи про звільнення тих людей і раптом видається наказ всіх знищити. Отож в який момент і чому прийнято таке рішення?
З іншого ж боку дуже важливо, особливо для родин загиблих, дізнатися деталі про останні місяця з життя цих полонених. Ми практично не маємо інформації на цю тему. Але ж була табірна документація, протоколи допитів, звіти про умови проживання в таборах тощо. Тут це все темна пляма і документи з російських архівів могли б багато речей нам прояснити.


Назар Олійник