600 років тому, 15 липня 1410 року у битві поблизу селища Ґрюнвальд, зійшлися дві великі армії. З одного боку - могутній і славний Тевтонський орден, а з другого - війська Королівства Польського та Великого Князівства  Литовського, Руського і Жемайтійського. Це була одна з найбільших битв Середньовіччя – Тевтонський орден був наголову розбитий. Загинула практично вся його знать на чолі Великим Магістром Ульріхом фон Юнгінґеном. З Ґрюнвальду бере початок велич і міць об’єднаної Польсько-Литовської держави.
А ми запрошуємо до розмови з Генриком Самсоновичем з Варшавського університету.

Професор Генрик Самсонович

Пане професоре, спробуємо представити історичне битви під Ґрюнвальдом. Маємо змагання двох потуг: з одного боку  Польсько – Литовська держава, а з іншого - Тевтонський орден. Тут можна дошукатися певної іронії, бо цей орден був запрошений на землі прусів польським князем Конрадом Мазовєцьким для боротьби з литовцями. А вже через півтора століття поляки укладають союз з тими ж литовцями проти тевтонців.

Генрик Самсонович: Не думаю, щоб тут було щось надзвичайне. Тевтонський Орден шукав свого місця і тим місцем була Пруська держава, яка давала єдиний шанс рицарському ордену виконувати те, що становило суть його існування. Маю на увазі боротьбу з поганством. На цих теренах виникло щось на зразок Лицарського Інтернаціоналу. При дворі Великого Магістра зібралися лицарі зі всієї Європи. Орден фактично щороку організовував походи на поганську Литву. Походи тевтонців закінчувалися взяттям великого числа полонених і різного роду скарбів. Слід додати, що вони не тільки йшли у походи, але й мали різного роду територіальні претензії.
В той час Литва  була найбільшою державою в Європі, яка складалася з двох частин і двох еліт. Це литовські бояри і набагато чисельніша група знаті з давньої Київської Русі, яка представляла цілковито інший, вищий рівень знань і культури. Тому литовським володарям залежало на Польському королівстві, бо це становило противагу для еліт, які проживали на  східних теренах їх держави. Таким чином справа дійшла до Кревської унії між Литвою і Польщею у 1385 році, яка змінила політичну карту Східної Європи.

Картина Яна Матейки "Вітольд і Владислав Яґайло, що молиться"

Проте від Кревської унії виграла більше Польща, бо Литва звелася до ролі молодшого партнера...

Генрик Самсонович: Не знаю чи тут більше виграла Польща. Пам’ятаймо, що Литва як держава не була однорідною. Мешканці Литви мали різні інтереси, традиції та історичну пам’ять, що є дуже суттєвим чинником. І перш за все починаючи від часів ще перед Ґрюнвальдом, коли Великий князь Вітольд ходив походами на Москву, почала вимальовуватися проблема – хто, вживаючи тогочасну мову, «збере руські землі». Було декілька претендентів – Москва, Тверь, певною мірою Великий Новгород і Вільно.
Згадані центри влади боролися між собою за руські землі. І поразка Вітольда у битві з татарами на річці Ворскла у 1399 році, а потім поразка у війні з Московією у 1407-1408 роках поставила перед Литвою проблему, що робити далі. В 15-у столітті землі Литви, одна за одною почали переходити під владу Москви і для Литви то був дуже небезпечний процес. Тому як показав час, союз з Польщею, дав можливість Литві утримати статус-кво.

Пане професоре, власне як виглядала ця баталія під Ґрюнвальдом? Часто її представляють як таку, що була наперед виграною польсько-литовською стороною, але то було не зовсім так.

Генрик Самсонович: Я шанувальник Яна Длугоша, одного з найбільших істориків  Середньовіччя. Він описав битву так, що це могло б стати прекрасним сценарієм для фільму-екшну. Як Ґрюнвальд виглядав за Длугошем? – починається бій, ліве крило тевтонських лицарів розбиває праве крило польсько-литовських військ. Литвини відступають. На поляків зі всіх сторін натискають, падає велика хоругва Польського королівства. Панує безлад. І в цей момент починається атака 12-ти найкращих хоругв Тевтонського ордену, які хочуть з флангів оточити сили союзників. В полон ледь не потрапляє король Польщі Владислав Яґайло. Проте все закінчується хепі-ендом для Польщі і Литви, бо вдається розбити тевтонців. Гине чимало видатних лицарів на чолі з Великим Магістром. Союзники здобувають табір, де влаштовують різанину. Це версія Длугоша. Проте справа напевно виглядала по іншому. По перше польсько-литовська армія була набагато чисельнішою. Тевтонців було від 15 до 20-ти тисяч, а поляків і литвинів від 20 до 30-ти тисяч.
По друге - кружляє такий міф, що литовська піхота одягнута в шкіряні панцири атакує тевтонців закутих в залізо. Отож озброєння польських і литовських військ було таке ж як і у вояків Тевтонського ордену. Натомість тактика і логістика ведення бойових дій була кращою в союзників. Великий Магістр сам кинувся в атаку, а король Владислав Яґайло з Великим князем Вітольдом стали на узгір’ї, і разом звідти керували битвою.

Ян Матейко "Битва під Ґрюнвальдом"

У польській історичній свідомості Ґрюнвальд являється як протистояння поляків і німців. Хоча це не відповідає історичним реаліям. Треба сказати, що під Грюнвальдом з поляками і литовцями, пліч о пліч билися полк Смоленської землі, Хоругва Львівської землі, Хоругва Київської землі і т.д. Який внесок цих військ у спільну перемогу?

Генрик Самсонович: Якими були пропорції військ з Великого Князівства Литовського і військ з Польського королівства важко сказати. Проте не має жодного сумніву, що цей успіх під Ґрюнвальдом став тим елементом, який об’єднував ці дві держави, ці два суспільства. Це була одна з найбільших перемог у Середньовічній Європі. Чи це була боротьба поляків з німцями? Звичайно, що ні. На боці союзників воювали поляки, литовці, мешканці українських, білоруських земель, татари, чехи. Власне чехи були на боці тевтонців, а також угорці. Взагалі в складі військ Тевтонського ордену перебували лицарі зі всієї Європи.

Битва під Ґрюнвальдом.Дібольд Шиллінг, мініатюра XV століття

Деякі польські історики закидають королю Владиславу Яґайлу,що той спеціально спізнив наступ на Мальборк, столицю Тевтонського ордену. Мовляв Яґайло боявся, що остаточна поразка тевтонців надміру посилить і так сильну позицію Польщі в союзі з Литвою. Що Ви скажете з цього приводу?

Генрик Самсонович: Дурниці! Прошу собі уявити – 30 тисяч людей, які мають щось їсти і пити. Вони після дуже форсованого маршу з під Кракова, з під Києва, Вільно і ще далі. За їх спиною важкі бої під Кужентнікем, Домбрувном і врешті під Ґрюнвальдом. Війська прибули під Мальборк, який є найбільшою готичною твердинею тогочасної Європи. Як вони мають її здобувати? Беручи до уваги, що облога фортеці може тривати до трьох тижнів. Польсько-литовська армія під Мальборком стояла 6 тижнів. В радіусі кількох десятків кілометрів, було з’їджено всю довколишню живність, окрім того почалася епідемія.
Водночас я маю інші застереження до Владислава Яґайла. Одразу ж після Грюнвальду практично всі міста Тевтонського ордену перейшли на бік поляків. Теж деякі групи лицарів, скажімо з Хелмінської землі, перейшли під опіку Польського короля і Великого князя литовського. Владислав Яґайло цього не використав. Проте не має сумніву, що Ґрюнвальд був переломним моментом в історії Східної Європи. Перестав існувати вже згаданий вище так би мовити Лицарський Інтернаціонал. Поразка хрестоносців під Ґрюнвальдом означала кінець значення Прусії як місця концентрації лицарів зі всієї Західної Європи. Друга справа – до часів Кревської унії і битви під Ґрюнвальдом роль Східної Європи в історії континенту була досить маргінальною. Натомість уявіть собі Ґрюнвальд опинився на сторінках хронік практично всіх країн Латинської Європи, починаючи від Португалії і закінчуючи Угорщиною.

Назар Олійник