В цій історичній рубриці ми поговоримо про прометеїзм – політичний та інтелектуальний рух, який виник у міжвоєнній Польщі та поширився у Європі.
Його метою була підтримка національних рухів народів СРСР з метою дезінтеграції радянської імперії та створення на її руїнах цілого ряду незалежних держав. Головним покровителем прометеїзму був табір маршала Юзефа Пілсудського. Прометейський рух охоплював кавказькі народи, білорусів, українців, кримських татар, кубанських козаків, тощо. Прометеїзм мав безпосередній вплив на проект паризької “Культури” Єжи Ґєдройця та політику Польщі після 1989 року.
Нашим співрозмовником є професор Анджей Новак з Яґеллонського університету.
Професор Анджей Новак
На цю справу можна подивитися з іншого боку – чи політичні концепції створюються для часу, коли вони виникають, або можливо вони містять довготермінові проекти? Буває по різному. Існують концепції розраховані на негайну реалізацію, а є такі, що повинні працювати роками аби принести результат. На мою думку прометеїзм, за задумом своїх основоположників, був довготерміновою концепцією, він мав підтримувати незалежницькі рухи та відцентрові тенденції на геополітичному просторі домінації Москви. Схоже на те, що прометеїзм у 20-30 роках минулого століття виконував саме таку роль. Якоюсь мірою продовженням цієї течії стали ініціативи, які мали місце після ІІ світової війни. Скажімо Антибільшовицький блок народів. Однак перш за все це часопис “Культура”, яку видавав Єжи Ґєдройць у Парижі. Ґєдройць був тісно пов’язаний з такими піонерами прометейського руху як Влодзімєж Бончковський і орієнтувався на те, що було найважливіше для цього руху, а саме - будова дружніх відносин з Україною. Йдеться про ту майбутню Україну, яка на думку Ґєдройця рано чи пізно могла постати. Україна становила наріжний камінь його проекту нової польської геополітики. На сторінках “Культури” з’явився цілий ряд статей, які сприяли польсько-українському порозумінню та подоланню суперечок довкола минулого. Це стало доробком не лише польської і української політичної думки, але й загалом центрально-східноєвропейської інтелектуальної традиції.
Як Ви вже сказали Україна була наріжним каменем у проекті прометеїстів. Водночас можна зауважити такий парадокс, що попри те, що Україна була такою важливою українське питання у міжвоєнній Польщі не знайшло розумного вирішення.Анджей Новак: Звичайно це слушне зауваження. Однак варто собі усвідомити той факт, що в демократичній країні або принаймні там де обов’язковими є певні елементи демократії, потрібно рахуватися з волею більшості. Думаю немає потреби нагадувати, що вільні вибори у міжвоєнній Польщі переконливо вигравали ендеки, тобто національні демократи. Це сила правого спрямування. Якби не згортання демократичних процесів після перевороту 1926 року, який здійснив маршал Юзеф Пілсудський, то напевно б ендеки були принаймні однією з двох головних політичних сил у Польщі. Так само як Національно-демократична партія, частина селянських партій ставилися критично до українського національного руху і уряд був змушений рахуватися з думкою широких кіл польського суспільства. Думаю, що якась гіпотетична можливість на перелом у польсько-українській суперечці була можливою лише в 1919 році. Маю на увазі лінію поділу, яку запропонував французький генерал Бартельмі - представник посередницької місії під час війни між Польщею та ЗУНР. Йшлося про те, щоб за Польщею залишився Львів, а більша частина Східної Галичини мала б перебувати в руках українців. З вини обох ворогуючих сторін компромісу не вдалося досягнути і на жаль після 1919 року польсько-українські стосунки склалися таким чином, що їх практично було неможливо раціонально вирішити. Хоча й були спроби досягнути порозуміння, зокрема з боку середовищ близьких до прометеїзму. Зокрема це політика воєводи волинського Генрика Юзефського на Волині. Ця спроба закінчилися невдачею не лише з вини польської сторони, бо це Юзефський всіма силами намагався залучити українців до співпраці, але й через відсутність партнерів з українського боку. Всі ці проекти вирішення української справи у міжвоєнній Польщі були нереальними і стали реальними лише тоді, коли і українців, і поляків настигла трагедія ІІ світової і спричинені нею геополітичні зміни.
Пане пофесоре, як відомо прометеїзм своїм коріння сягає в епоху романтизму і значною мірою можна помітити романтизацію цього руху. Мовляв Польща безкорисно намагалася подарувати свободу поневолених більшовиками народів, а реальна політика тут нібито не мала вирішального впливу.Анджей Новак: Звичайно Ви маєте рацію прометеїзм має сильне романтичне походження. Передусім сам міф Прометея став одним з найважливіших міфів європейського романтизму. До нього відкликалися не лише польські, але й найбільші англійські і німецькі поети-романтики. Власне їх захоплювала ця посвята для інших людей, яку уособлював титан Прометей, що викрадає вогонь і несе його людям. За це боги жорстоко карають Прометея.
Цей міф підсичував ідеї прометеїстів, які були тісно пов’язані з конкретними політичними концепціями. Звичайно погоджуюся з Вами, що йшлося про політичні інтереси Польщі. Зокрема це стосується її боротьби за незалежність у ХІХ столітті, а після 1918 року йшлося про те, аби ця незалежність зміцнилася. В обох випадках розрахунок був такий, що незалежність Польщі можлива лише тоді, коли на Сході не буде потужної і готової до реваншу російської імперії, а будуть держави неросійських народів, які входили до цієї імперії. Тобто прометеїзм являє собою поєднання геополітичного прагматизму з романтичним міфом, як це буває у випадку інших політичних ідеологій.
Донедавна ідеї прометеїстів були складовими польської зовнішньої політики. Однак сьогоднішні польські владні кола вважають прометеїзм і проект паризької “Культури” Єжи Ґєдройця анахронізмом. Якою мірою на Вашу думку прометеїзм актуальний для Польщі зразка 2010 року?Анджей Новак: Я думаю, що варто мислити про прометеїзм, говорю тут з польської перспективи, максимально тверезо і слід дивитися на нього як на політичну істину для Польщі. Це не є якесь безкорисне посвячення Польщі задля України, Грузії чи якоїсь іншої країни, зовсім ні. Наш безпосередній, польський інтерес тісно і ґрунтовно пов’язаний з майбутнім цих країн. Або це будуть незалежні держави або вони повернуться під повний геополітичний і геоекономічний контроль Москви. Якщо б не дай Боже вони повернулися під контроль Москви, то не має жодної гарантії, що Польща не стане предметом подібних апетитів з боку Кремля. Теж можливий варіант, що ми станемо предметом торгу у поділі сфер впливу між Росією та її можливими партнерами на Сході, так як це не раз в історії бувало.
Отож, мені здається тут йдеться про калькуляцію базових польських національних інтересів, а не анахронізм та романтичну фантазію, як це намагаються представити критики тією східної політики, яку так зріло сконструював осередок Єжи Ґєдройця. Ці критики закликають відмовитися від цього бачення польської східної політики. Проте, проект Єжи Гєдройця і прометеїстів - це реальний проект, що відповідає нашим національним інтересам. В нього треба інвестувати сили і кошти, щоб Польща залишилася важливим гравцем в Східній Європі та незалежною державою.
Назар Олійник