Історія бере початок у 1918 року, коли Польща після 123 років небуття повернулася на політичну карту світу. Ключову роль у відновленні незалежності Польщі відіграв маршал Юзеф Пілсудський. Пілсудський, котрий перебував в німецькому ув’язненні, після свого звільнення прибув до Варшави 10 листопада 1918 року. Регентська рада – виконавчий орган створений німцями на польських землях – передала йому всю повноту влади, призначивши Пілсудського «тимчасовим начальником держави».  
До 1921 року тривала боротьба за кордон Речі Посполитої і тому лише в наступні роки появилися перші форми святкування 11 листопада як дня визволення з неволі. Причому головний акцент робився на пригадуванні військових, а не політичних успіхів. Відкривалися пам’ятники героям боротьби за незалежність Батьківщини, військовим підрозділам вручалися стяги, відбувалися  паради, тощо.
Попри те, що у 1920-х роках, 11 листопада ще не було державним святом незалежності, все ж таки урочисті святкування відбувалися на території цілої Польщі. Частково це пояснюється значенням Юзефа Пілсудського у політичному житті ІІ Речі Посполитої, а частково для того, аби бути на рівні з країнами Західної Європи.
До 1936 року цей день головним чином був військовим святом. Офіційним державним святом – Днем незалежності – 11 листопада оголошено лише у 1937 року. В роки ІІ світової війни традиція святкування 11 листопада зберігалася поляками як в умовах окупації, що робилося потай, так і на еміграції.
Після закінчення Другої світової війни День незалежності 11 листопада ще святкувався, і навіть на початках комуністична влада його толерувала. Скажімо під час святкувань 11 листопада 1944 року в Любліні Сталін навіть прислав полякам телеграму з привітаннями. Таким чином можна зробити висновок, що це свято було міцно вкоріненим у свідомості поляків і комуністична влада на початках воліла його не чіпати. Лише починаючи від 1946 р. це свято зникло із календаря урочистих святкувань. Було впроваджено новий революційний календар. Однак незважаючи на це у багатьох середовищах 11 листопада і надалі відзначався як річниця повернення Польщею незалежності у 1918 року. Взагалі польська комуністична влада завжди мала проблеми з цією датою. Скажімо, на 11 листопада 1988 року припадала 70 річниця повернення Польщею незалежності. Голова Польської Народної Республіки, генерал Войцєх Ярузельський, мав велику проблему, бо оминути цей ювілей було непросто, зважаючи на те, що дні режиму були вже полічені. Тим не менш серйозні роздуми над питання повернення 11 листопада, як державного свята почалися лише після 1989 року, тобто коли перемогу на виборах здобула опозиція на чолі з Солідарністю.
Відновлення 11 листопада як Національного свята незалежності відбулося лише у 1989 року постановою Сейму Речі Посполитої. Постала нова проблема – який календар свят належить створити: чи відновити старий, чи створити новий. До 1989 року поляки відкликалися до традицій та символіки ІІ Речі Посполитої, отож повернення до міжвоєнних свят виглядало очевидним. Адже вже сама назва «ІІІ Річ Посполита» відкликалася до ІІ Речі Посполитої, тому природнім було повернення до календаря державних свят міжвоєнного періоду.