Колишній фільмар (кінооператор), родом з Буковини, один з творців фільму «Нелегке братерство» про польсько-українську спільну військову долю, Францішек Ґорек вирішив створити ілюстрований альбом з платівкою про поховання, зокрема, воїнів УНР на польських цвинтарях.
Автор має концепцію і тепер займається пошуком спонсорів серед українських фірм, які діють на польському ринку.
Фрацішек Ґорек – член правління Громадського товариства Польща-Україна, він активний учасник різноманітних польсько-українських культурологічних подій на території Польщі.
Фрацішек Ґорек: Я подумав про те, що варто було б зробити великий альбом, адже Україна не має опису усіх польських кладовищ на яких лежать українські содати 1920-х і пізніших років, а також взагалі українців, поляків українського походження, які проживають у нашій країні.
Але ж таких могил дуже багато.
Фрацішек Ґорек: Таких могил дуже багато, бо я підрахував, що в 42 польських містах існують українські поховання. Я маю список цих міст: Варшава, Ломжа, Сувалки, Сосновець, Сянік, Ченстохова, Краків, Сопот, Острув-Мазовєцький, Тарнів, Перемишль, Лємборк, Торунь, Білосток, Катовиці, Лудзь… Я, зрештою, кілька разів бував у Лудзі і особисто бачив ці та інші могили. Я маю також списки, де хто лежить.
І ці кладовища у різному стані, – у кращому, в гіршому…
Фрацішек Ґорек: В залежності від того, яка громада проживає у даній місцевості, – якщо на даній території більше українців, то ці могили задбані. А якщо там є школи, і навіть польські школи, то учні доглядають за могилами українських солдатів і взагалі за українськими могилами, особливо, коли вони занедбані. Тому ті поховання справді часто у досить-таки охайному стані: гарні хрести, відмальовані написи.
Скажіть будь ласка, у чому полягатиме Ваша робота задля створення такої унікальної публікації?
Фрацішек Ґорек: Я б поїхав до найголовніших місцевостей, де знаходяться українські поховання, бо ж відвідати усі мені може й не вдасться, – але намагатимуся якнайбільше зробити світлин цих могил на цвинтарях.
Робитиму фотографії у різні пори року, не тільки одного дня влітку, але й взимку, восени, щоб цей альбом набув різнобарвності – і туман, і захід сонця, і дощ, і вечірні вогні, і щоб той настрій кладовища був досить видимим.
А поруч зі світлинами я хотів би розмістити відповідні українські вірші, а я знаю, що поезія часто наповнена ліризмом і любов’ю і вони б тут були доречними.
А крім цього, хотілося б розмістити поруч ще й інші світлини, що асоціюються з тематикою, – хмари, сонце, дерева, листя, церкви…
А наприкінці ще й додати компакт-диск з церковною музикою.
Перед тим, як розмовляти з учасниками цього проекту – літературознавцями, мистецтвознавцями, я повинен спершу мати кошти, аби поїхати у ті місцевості, підписати якусь угоду з друкарнею, з художником.
Тобто, найголовніша проблема, – фінансова?
Фрацішек Ґорек: Так, фінасування, бо необхідно найняти автомобіль і поїхати до тих місцевостей. Ось подивіться, це карта Польщі і скрізь, – з півночі (Ґдиня, Ґданськ, Сопот, Щецін), потім – Торунь, Влоцлавек, Зеленогірське воєводство, Познань, Варшава, Лудзь, аж до низу, – Краків, Вроцлав, Перемишль… Усюди необхідно проїхати.
Хто міг би бути спонсором даного проекту?
Фрацішек Ґорек: Спонсором міг бути тільки той, хто звичайно ж, має гроші і має українське походження, бо я розмовляв з представниками Міністерства культури і національної спадщини. Вони сказали, що якби йшлося, наприклад, про польські могили в Україні, то тоді необхідні кошти, мабуть, знайшлися б… За цей проект повинні подбати самі українці, а польське Міністерство, в свою чергу, могло б допомогти чи дешевшою друкарнею, чи ще чимось іншим.
Чи в такому разі, може, Ви розмовляли з українськими відомствами?
Фрацішек Ґорек: Ні, я розмовляв на цю тему лише в Посольстві. Там мені сказали, що не дуже можуть мені допомогти, бо з бізнесменами вони зустрічаються не так часто і що вони не дуже займаються цими справами, і що треба з цим звернутися до якихось інституцій та організацій…
Якось з цією допомогою не дуже мені поки що, таланить.
І все ж, треба буде зробити кошторис, – найголовніше у цій справі – друкарня. Але, мені здається, що весь проект міг поглинути – 80-90 тисяч злотих, тобто, приблизно, 27-30 тисяч доларів.
Це все приблизна цифра..ю
Фрацішек Ґорек: Одна справа є певною, – я робитиму світлини, це мій проект. З огляду на те, що сам я з Буковини і доля України мені дуже близька, то я свою роботу зроблю без грошей. Але я мушу оплатити людей, які до України не мають жодного відношення, – автомобіль, друкарня, харчування…
Може теж Ваші слухачі захочуть долучитися до шляхетної справи створення альбому про українських солдатів, про людей, які лежать на польській землі.
http://www.stpu.pl/
В.П.