У Польщі набирає обертів дискусія довкола нової книжки американського історика польського походження Яна-Томаша Ґросса «Золоті жнива», яку він написав у співавторстві зі своєю дружиною Іреною Ґрудзінською-Ґросс. Книга вийшла у краківському видавництві «Znak» і є черговою, після «Сусідів» і «Страху», публікацією Ґросса про важке минуле польсько-єврейських стосунків. В цій книзі йдеться про колаборацію частини польського суспільства з гітлерівцями і участь у винищенні євреїв та привласненні їхнього майна.
Ірена Ґрудзінська-Ґросс
Ірена Ґрудзінська-Ґросс: Ми виросли і виховувалися на дуже різкому поділі на польську і на єврейську історію. Наша книжка намагається вписати польських євреїв в історію Польщі і є кроком на шляху до написання спільного польського минулого, в якій євреї є таким самим суб’єктом історії як і поляки.
Ян-Томаш Ґросс додає, що Голокост є центральною подією в історії Польщі в роки ІІ Світової війни:
Ян-Томаш Ґросс Голокост – це частина історії Польщі. Більше того в історії Польщі Друга світова є надзвичайно важливою подією, а винищення євреїв - це найважливіший аспект Другої світової війни у Польщі, бо тоді 3 млн. польських громадян по варварськи були знищені. Тому Голокост – це, так би мовити, есенція того, що відбувалося у Польщі в роки Другої світової. З часом ми це приймемо і тоді почнеться нове написання історії.
В свою чергу історик Кшиштоф Персак, з Інституту Національної Пам’яті, звертає увагу на те, що в комуністичні часи у Польщі на тему Голокосту було накладено табу:
Кшиштоф Персак: Протягом декількох десятків років після закінчення Другої світової тема Голокосту не існувала як така, або в кращому випадку перебувала в тіні. Даною проблематикою міг займатися Єврейський історичний інститут у Варшаві, але по суті проблема і сам факт існування євреїв на польських територіях був забутим, і піддавався активному забуттю.
Початок написанню «Золотих жнив» поклала фотографія з музею колишнього табору смерті Треблінка, де зображено групу селян з лопатами та озброєних міліціонерів, а довкола лежать людські черепи та кістки. На думку Ґроссів на світлині зображено осіб, котрих затримала міліція, коли ті в пошуках цінностей розкопували братські могили євреїв закатованих у Треблінці. Натомість цілий ряд дослідників і експертів спростовують цю версію. Однак Ян-Томаш Ґросс каже, що це не суттєво чи йдеться про мародерів чи ні, бо згадана фотографія ілюструє масове явище і не стосується головної теми «Золотих жнив»:
Ян-Томаш Ґросс: Ми чудово знаємо про те, що відбувалося у Треблінці та інших таборах смерті довкола місць масових поховань. Місцеве населення роками масово перекопувало ці поховання і це не викликало жодного сорому та занепокоєння, бо всі цим займалися. Ця фотографія взагалі не є ані доказом чогось у нашому тексті, ані предметом роздумів. Вона ілюструє постфеномен Голокосту. Головний же сюжет нашої книги – це вбивства і грабунок євреїв в часи війни, які чинилися поляками.
Відомий польський публіцист Константи Ґеберт відзначає, що у Польщі відбулися зміни у мові ведення дискусії довкола важкого польсько-єврейського минулого, які дозволяють говорити і сприйняти найбільш важкі моменти:
Константи Ґеберт Мова дискусії змінилася завдяки двом чинникам. По перше – ми значно більше знаємо і набагато більше готові почути. Адже одним є те, що ці знання десь там собі є, а іншим – наша готовність ознайомитися з ними. Думаю, що готовність почути неприємну правду – це саме та фундаментальна зміна, яка відбулася у Польщі за останні 20 років. Тому, що ми вже не мусимо опиратися на міфи, бо Польща є нормально функціонуючою державою. Вже не має потреби шукати задоволення у міфічних уявлення про історію Польщі в роки Другої світової, бо маємо інші джерела сатисфакції і гордості. В цьому сенсі мова дискусії змінюється. Однак важливим аспектом є те, що для багатьох осіб книжки Ґросса та інших авторів руйнують міф. Ми сформували міф безгрішної Польщі часів Другої світової, бо цей період окупації Польщі був єдиним моментом, щодо якого всі були згідні. Нова історіографія показала, що в роки Другої світової Польща не була винятковим місцем, де панувала лише шляхетність, а й що тут було чимало підлості – так само як і будь-якому іншому місці.
Історик Кшиштоф Персак погоджується з цим і разом з тим каже, що факти про участь поляків у Голокості не є настільки знаними, як це представляється:
Кшиштоф Персак Факти про які мова в книжці Яна Томаш-Ґросса опираються на результатах дослідження в рамках трьохрічного проекту Центру досліджень Голокосту «Польське село і Голокост». Проект завершився лише в кінці 2010 року. Більше того, як історик, котрий займається даною проблематикою вже 10 років, я був шокований тим про що дізнався. Маю на увазі розмах явища – видавання поляками євреїв, доноси і вбивства були дуже поширеними. По суті те, про що ми дізнаємося з попередніх книжок Ґросса та «Золотих жнив» є певною мірою гіршим ніж спалення євреїв у Єдвабне, бо раптово усвідомлюєш собі, що ті погані вчинки є більш масовими, поширенішими ніж це представлялося раніше. І це змінює наш образ повсякденності у роки Другої світової.
І. Т.