Богдан Осадчук. Фото: PAP, автор: Leszek Szymański

«Отаман польсько-українського примирення», «Джентльмен з Коломиї», «Берлінчик» та «Александер Кораб» – це епітети та псевдоніми великої людини, яка минулого тижня відійшла у вічність – професора Богдана Осадчука.

Він пережив кілька епох, бачив і світову війну, і становлення Європи на уламках лихоліття, і формування по-справжньому нової Східної Європи. Ця людина, що народилася в Україні, виросла в Польщі й усе зріле життя провела в Німеччині, активно спостерігала за процесами в посткомуністичних країнах. Бувши відомим німецьким публіцистом, Богдан Осадчук повідомляв західному читачеві ІІ половини ХХ століття всю правду, що відбувалася в регіоні. Колись його запитали: чому професор, як і більшість тогочасної інтелігенції, не емігрував після війни до Штатів, а залишився у зруйнованому Берліні. Він відповів: мені було цікаво, що ж буде далі. Мені вдалося знайти у своєму архіві останній публічний виступ професора у Варшаві, який відбувся 30 вересня минулого року з нагоди вручення йому почесного польського ордену «Bene Merito».

У сказаному – забагато перебільшення та похвали. Мені б хотілося, щоб хтось мене також покритикував, сказав: не все Вам і вдалося. Проте це напевно вже невдовзі зроблять мої колеги-журналісти. Вони призначені для цього: вони мусять критично оцінювати людину, – розповідав Богдан Осадчук.

Богдан Осадчук, публіцист впливових німецько- та польськомовних видань, працював також у Вільному університеті в Берліні та в мюнхенському Українському університеті.

– Я завжди сидів на двох конях: університетському та журналістському. Раз один кінь випереджував іншого, а раз – наздоганяв, – розповідав професор Осадчук.

Зламною стала зустріч Богдана Осадчука з лідером польської еміграції, прихильником польсько-українського поєднання Єжи Ґедройцем. Професор Осадчук був першим, готовим говорити з польською еміграцією тоді, коли дві сторони не хотіли вести між собою діалог. А після ІІ Світової з її кривавим польсько-українським конфліктом українська еміграція повністю відвернулася від Польщі.

– Усе, чого я досяг у житті, не відбулося б без справи великої людини, якою був Єжи Ґєдройць. Литовець за походженням, з великої княжої родини, він був людиною, що з литовською наполегливістю йшла до мети. Він мав усі ознаки литовця: раз почату справу завершував до кінця.  Без Ґедройця не було б мене, – розповідав Богдан Осадчук.

Головною ідеєю Єжи Ґедройця стала концепція «УЛБ» – Україна, Литва, Білорусь. Польща мала змиритися з втратою своїх східних земель і визнати їх за цими трьома країнами, а разом чотири держави мали стати кістяком сильної, некомуністичної Східної Європи.

– Ідеї Ґедройця, а також мої, сягають не лише України. Вони також стосуються Білорусі й Литви. Я закликаю, щоб ми звертали увагу не лише на польсько-українські відносини. Хоча вони й найважливіші: адже ми – два найбільші народи цього регіону. Проте не варто забувати й про наших союзників: білорусів та литовців. Їм важче, аніж нам. Мені здається, що надійде час, і щось відбудеться в Білорусі. Тоді ми зможемо по-іншому оцінити цю країну, – розповідав професор Осадчук.

На схилі свого життя професор Богдан Осадчук, який на початку становлення новітніх взаємин між Києвом і Варшавою був радником українських, а передусім польських лідерів, досяг мети: обидві держави досягли історичного порозуміння.

– Якщо говорити про польсько-українські відносини, то наші країни досягли такого рівня порозуміння, що можемо відкрито й щиро говорити один одному про різні речі. Уже не треба, як раніше, зважати на те, що не можна чогось сказати, бо, мовляв, образяться українці чи поляки цього не сприйматимуть. Ми пройшли такий період «оглядання» назад, – говорив професор Осадчук.

На думку Богдана Осадчука, перед польським і українським народами ще великий шлях, який часом може бути й тернистим.

– Тепер ми мусимо дбати про майбуття. Не все, що робиться на моїй батьківщині, і не все, що робиться в Польщі, є добрим. Польща пережила, проте, цілу низку великих потрясінь і втрат. (Плаче) Я завжди в таких випадках розчулююся, – розповідав Богдан Осадчук.

Богдан Осадчук з болем сприймав останні події в Україні. Звертаючись до поляків і загалом до європейців, професор закликав бути категоричними у відносинах із Києвом.

– Я прошу вас, щоб ви придивлялися до України. Якщо там відбувається погані речі, то треба їх давити!!! Не треба думати, що, мовляв, скажуть київські чиновники. Дідька лисого нас має хвилювати те, що вони казатимуть!!! У нас – польських та українських діячів – є обов’язок: наша співпраця й дружба повинна розвиватися, процвітати й рости. Без польсько-української справжньої, щирої співпраці не існуватиме квітуча Європа, – розповідав професор Осадчук.

Богдан Осадчук був представником ліберальних інтелігентів, які в епоху лівих і правих тоталітаризмів ХХ століття показали, що українці могли вибрати інший, свій шлях. Професор Осадчук був одним із найбільших критиків інтегрального націоналізму у версії Донцова, він умів відверто говорити про неприємні речі не тільки з поляками, але передовсім із самими українцями.

Ігор Ісаєв