Польська комуністична влада стверджувала, що однією з головних причин виселення українців з їх етнічних земель на захід Польщі була боротьба з українським підпіллям ОУН-УПА, а остаточне рішення про виселення, нібито було прийняте після загибелі 28 березня 1947 року в сутичці з відділом УПА віце-міністра оборони генерала Кароля Свєрчевського, знаного також під псевдо “Вальтер”. Смерть Свєрчевського, який був досить популярним за життя, була використана як ідеологічне прикриття Акції Вісла. Саме довкола особи загиблого генерала Свєрчевського комуністична пропаганда створила цілий культ, його іменем називали школи, вулиці, заводи, його зображення було на банкнотах, на його прикладі виховували молоді покоління поляків, адже Свєрчевський був героєм громадянської війни в Іспанії, пізніше очолював ІІ Польську Армію і дійшов до Дрездена, і в комуністичних часах був одним з найбільш відомих поляків. 
   Саме про культ Свєрчевського, та й взагалі пропаганду під час акції Вісла, ми й будемо розмовляти.
Сьогоднішнім нашим співрозмовником є польський історик Маріуш Зайончковський

 Пане Зайончковський, якщо ми говоримо про Акцію Вісла і комуністичну пропаганду, яка супроводжувала Акцію Вісла, то ключовим моментом є смерть генерала Кароля Свєрчевського. Як загинув Свєрчевський? Як виглядав пропагандистський аспект цієї смерті?

Маріуш Зайончковський:

Суперечки довкола обставин смерті генерала Свєрчевського фактично тривають до сьогоднішьного дня. Хоча чимраз більше все вказує на те, що ця смерть була випадковою. Кароль Свєрчевський загинув у засідці організованій об’єднаними сотнями УПА Хріна і Стаха в Бещадах поблизу села Яблонки. На мою думку ця подія пришвидшила впровадження в життя плану Акції Вісла. Це був зручний привід для початку цієї акції, звичайно це не було головною причиною, адже приготування до Акції Вісла розпочалися ще в кінці осені 1946 року. Звичайно тоді ще не говорили безпосередньо про акцію Вісла, мова йшла про проблеми з українським населенням, котре залишилося на території Польщі після виселень 1944-1946 років до УРСР.
Після смерті Свєрчевського в пресі з’явився ряд статей, де було засуджено та затавровано винуватців його смерті, котрих називали бандитами та українськими фашистами. Їх прирівнювали до гітлерівських злочинців. Також з’являлися статті про співпрацю польського підпілля, котре теж вважалося фашистською організацією, з ОУН-УПА.

 Ви вже згадували, що до сих пір тривають суперечки довкола смерті Свєрчевського. Зокрема існують версії, що якимось чином упівцям була передана інформація про інспекцію Вальтера, про маршрут його пересування, що це нібито було на руку тодішній комуністичній владі. Чому виникають такі версії?

Маріуш Зайончковський:

Ці версії з’явилися вже давно, вони виникають тому, що бракує достовірних даних. Ще в часи Польської Народної Республіки до виникнення цих версій мав відношення полковник Ян Герхард, автор книжки  “Заграви в Бєщадах”, за мотивами якої був знятий фільм “Сержант Калень”. Так дійсно кружляли чутки, що ця смерть була невипадкова, що дані про поїздку Свєрчевського до місцевості Цісна були якимось чином передані українським партизанам, і що ця засідка на Свєрчевського була спеціально приготована. І в смерті Свєрчевського нібито відіграв значення іспанський епізод з життя генерала, і що на Свєрчевського польське командування дивилося як на людину Москви. Проте в світлі останніх даних, зокрема вийшла стаття доктора Гжегожа Мотики, в якій йдеться про арешт спецслужбами в 50 роках Яна Герхарда, відбувалися довготривалі та важкі допити. Я не маю на увазі фізичні тортури. Допити були важкі з точки зору психологічного аспекту, Герхардові не давали спати, безперестанку тривали допити і все це тривало до тих пір, поки не було отримано версію про змову серед вищого польського командування, метою якої було усунення Свєрчевського. Герхард визнав це. Проте через два роки був випущений на свободу через брак доказів. Звичайно ж виявилося, що це надумана версія подій. Можливо, що саме на основі цих свідчень в ПНР, а потім вже і в незалежній Польщі сформувалася легенда про смерть генерала Свєрчевського. Ця смерть була випадковою. Свєрчевський мав заплановану військову інспекцію, котра мала закінчитися в Балигороді. Саме там він довідався, що в містечку Цісна є оперативна група прикордонників, і він захотів туди поїхати. Тут виникає багато запитань пов’язаних із самою сутичкою. Чому солдати так швидко розбіглися?, невідомо скільки було машин супроводження під час атаки УПА на колону з Свєрчевським. Це все потребує вияснення. Проте скоріше за все він загинув випадково.

 Фактично одразу ж після смерті Свєрчевського розпочався культ його особи, його подавали як такого собі священномученика, зокрема це було видно під час його похорон. Які характерні риси культу Свєрчевського, котрий набрав обертів в 60 роках? Як виглядала комуністична пропаганда під час Акції Вісла, котра стосувалася загибелі цього генерала?

Маріуш Зайончковський:

 Свєрчевському приписувалося багато чеснот, зокрема говорили, що це генерал “Котрий кулям не кланявся”. В підручниках та книжках писали, що його дуже любили солдати, що був хорошим командиром. Звичайно тоді це був час, коли не можна було говорити, що Свєрчевський в свій час підписував смертні вироки на членів польської Армії Крайової. А те що загинув за таких, а не за інших обставин, ще більше зміцнило його легенду, котра тягнулася за ним ще з часів громадянської війни в Іспанії, а згодом посилилася в часи ІІ світової війни, коли він став на чолі ІІ армії і брав участь в боях на Віслі, Будішином, на Нисі Лужицькій. Звичайно все перекручувалося, фальсифікувалося і творився ледь не ореол святого. Проте насправді все було по іншому.

Як відомо Свєрчевський був героєм громадянської війни в Іспанії, де він воював і очолював 14 інтернаціональну бригаду, саме тоді отримав псевдо Вальтер. Як би Ви охарактеризували Свєрчевського? З одного боку він був переконаним і таким зразковим комуністом, зокрема воював на боці більшовиків в 1920 році проти поляків. З іншого боку був особою з дуже бурхливим та нестримним характером, відомі факти, коли він нераз в стані сильного алкогольного сп’яніння водив солдат в атаку, часто необгрунтовано ризикував собою і своїми людьми, що призводило до кривавих втрат підлеглих йому підрозділів.

Маріуш Зайончковський:

 Я знаю такий випадок з часу ІІ світової війни, коли Свєрчевський безтурботно ставився до безпеки своїх солдат. Зокрема в 1944 році під час боїв поблизу Любліна, коли його солдати форсували Віслу. Перед початком форсування Свєрчевський стверджував, що німецький берег не є укріплений і там практично немає німців тому форсування річки на його думку мало відбутися досить легко. Його спостереження базувалися на тому, що коли він купався в Віслі ніхто в нього не стріляв. Так само халатно поводив себе під час боїв під Будєшином, коли віддав безглузді накази, котрі не враховували реалії з метою, щоб його підрозділи якнайшвидше були в Дрездені. Не брав до уваги, що його сили розтягнуті, що може бути контратака німців, котра таки відбулася і ІІ Польська армія зазнала значних втрат. Так само під час інспекції, коли він загинув, не дотримувався основних принципів безпеки. Коли виявилося, що планує їхати до Цісної йому пропонували взяти бронетрнаспортер, але він від нього відмовився. Під час самої сутички не ухилявся від куль, віддавав безглузді накази атакувати менш чисельному польському відділові узгір’я, де перебував сильний відділ УПА, котрий мав автоматичну зброю, і саме через це загинуло декілька солдат та й сам Свєрчевський. В нього часто проявлялася суцільна безпечність, котра граничила з халатністю, а також відсутність здорового глузду.

 Давайте поговоримо про комуністичну пропаганду під час депортації українців в рамках Акції Вісла в більш ширшому контексті, а не тільки моменти пов’зані з загибеллю Кароля Свєрчевського. Як ця пропаганда виглядала?

 Маріуш Зайончковський:

Якщо опустити питання самої смерті Свєрчевського, котра призвела до шаленої бурі в тогочасній пресі, то дуже багато місця було присвячено самій Українській Повстанській Армії та її генезі. Постійно стверджували, що УПА була зв’язана з німцями. УПА називали фашистською, котра не дуже відрізнялася від Гестапо. Зокрема часто відкликалися до міфу, що українські відділи дивізії Галичина допомагали німцям придушувати Варшавське повстання, як відомо цього не було.Звичайно не можна було говорити про драму поляків на Волині і тому приписувалося, що  такі ж події як на Волині відбувалися в Південно-Східній Польщі та Бещадах. Партизанам УПА приписувалися різноманітні злочини проти польського населення. Так само поводився вже згадуваний полковник Ян Гєрхард, котрий в своїй книжці “Заграви в Бещадах” помішав історичні факти з літературними вигадками. Завдяки цьому зявився ряд стереотипів, коли українців ототожнювали з бандитами та різунами, дуже часто в пресі зявлялися їх описи, що вони обдерті та зарослі, проте вони мають добре заховану зброю, котру можуть в будь-який момент використати проти народної польської держави

Відомо, що стереотипи, і взагалі результати пропаганди в цілому мають властивість існувати в свідомості цілі покоління. Як комуністична пропаганда пов’язана з депортацією українців в 1947 році та й в попередні роки відобразилася на свідомості поляків. Які стереотипи, щодо Акції Вісла панують серед поляків?

Маріуш Зайончковський:

 Якщо ми говоримо про свідомість поляків потрібно розуміти, що це залежить від середовищ, для котрих це питання існує. По іншому на це дивиться молоде покоління,  а по іншому на це дивиться старше покоління, люди котрі були свідками чи учасниками тих подій з часів ІІ світової війни або брали участь в польсько-українському конфлікті в повоєнні роки. Ці стереотипи є і з одної і з другої сторони. Ці стереотипи про Акцію Вісла є не тільки у поляків, але й також в українців. Неоднаразово в розмові з моїми колегами, істориками з України, я дізнавався, що в українському суспільстві стереотип про Акцію Вісла поширюється на цілу акцію виселення українців, тобто Акцією Вісла називають виселення, котрі відбувалися в 1944-1946 роках, і також виселення, котрі мали місце у зв’язку з обміном населення в 1951 році. З польського ж боку особливо з боку так званих Кресових організацій лунають голоси, що акція Вісла була потрібна. Немає сумніву, що ліквідація Української Повстанської Армії з точки зору польської держави була необхідною. Питання полягає в тому, чи потрібне було примусове виселення українського населення. Частина польських істориків та громадськості вважає, що це було необхідне, а частина каже, що це виселення не було потрібне. Ця лінія поділу не залежить від віку, а залежить від підходу до питання Акції Вісла і всього контексту цієї операції.
                

                                                                                               Матеріал приготував Назар Олійник