Вітаємо Вас та запрошуємо до суботньої рубрики "В дзеркалі історії". Наша сьогоднішня тема -  Прометеїзм, та найбільш яскравий його представник - Влодзімєж Бончковський. Прометеїзм - це течія в польській політичній думці міжвоєнного періоду, яка пропагувала підтримку національно-визвольних рухів народів СРСР і допомога їм у створенні власних держав, що дало б можливість знищити радянську імперію. Назва "прометеїзм"  походить від імені героя грецьких міфів титана Прометея, котрий задля людей вкрав вогонь з Олімпу, за що і був жорстоко покараний. Який вогонь хотіли подарувати поляки українцям, білорусам та іншим народам СРСР, і для чого, ми розмовляємо з професором Станіславом Божимом з Польської Академії Наук.

- Пане професоре, що це за течія, в польській політичній думці, прометеїзм? Як і коли вона виникла? Які головні риси концепції прометеїзму?

Станіслав Божим
 - Прометеїзм - це політичний рух, котрий мав певну стратегію поведінки, по відношенню до Радянської імперії. Після І світової війни – це була Радянська імперія. Йшлося про те, щоб знайти місце в цій стратегії для підтримки відцентрових та незалежницьких рухів на теренах, котрі були включені до Радянського Союзу. В Польщі цей рух був популярним у зв’язку з попередньою діяльністю Юзефа Пілсудського, котрий фактично, в своїй політиці спирався на подібні засади, а саме - він намагався призвести до створення незалежної та суверенної України, що могло стати наслідком сильного ослаблення імперії, Великої Росії. Було декілька представників цього напрямку в Польщі, частково вони були натхненні позицією Пілсудського та його федераційною концепцією, йшлося про федерацію України та Польщі. А частково, це були певні розрахунки політиків, котрі помічали складне геополітичне становище Польщі між Німеччиною та Росією. Прометеїзм не обмежувався лише теренами Польщі, але також цей рух викликав інтерес серед поневолених народів СРСР. В Польщі містився головний осередок цього руху. Одним з головних представників цього руху був Влодзімєж Бончковський, який послідовно звертав увагу на можливість дезінтеграції цієї імперії. Слід зазначити, що цей рух не користувався популярністю серед західних країн, оскільки Захід волів мати справу з Великою Росією, котра для нього, в певному сенсі, була більш прогнозована в своїй політиці. Хоча, звісно, там панував комунізм. Тим не менше, політика щодо єдиної і неподільної Росії була менш складною, ніж ті незалежницькі рухи поневолених народів, котрі прагнули створити власні держави. Для Заходу це було непотрібним ускладненням, та політикою з багатьма невідомими.

- А яке місце для прометеїстів посідала Україна, і яким чином вони хотіли поділити Радянську Росію на окремі національні держави?

Станіслав Божим
 - Як відомо, маршал Пілсудський практично відразу вирішив впровадити в життя план щодо федерації Польщі та України. І призвів до того, що зайняв Київ з наміром створення незалежної України, незалежної від Радянської Росії. Тим не менше, цей похід Пілсудського не був особливо популярний серед українців, оскільки існувала глибока недовіра щодо намірів поляків. Цю операцію польських військ сприймали як розбійницьку акцію польських поміщиків, як це відзначав Бончковський. Українці, в значній мірі, були переконані, що ця акція спрямована на захист класових інтересів польських поміщиків. У зв’язку з чим союз Пілсудського з Петлюрою, всі ці декларації Пілсудського, щодо незалежності України, сприймалися дуже скептично і стали також ціллю комуністичної пропаганди. Ця пропаганда була ефективною, оскільки висунула на перший план гасла соціальної справедливості, а також обмеження привілеїв польських поміщиків на Україні. Пілсудський розраховував на те, що його наміри зрозуміють правильно, але на жаль, внаслідок розвитку бойових дій, він був змушений відступити з України і фактично не мав можливості повернутися до цієї справи. Цю військову діяльність Пілсудського замінив прометеїстський рух. Прометеїзм в першу чергу був спрямований на Україну,  і досить рано серед польських політиків з’явилося розуміння того, що незалежна Україна буде найбільшою гарантією безпеки Польщі супроти гегемоністичних планів Росії. Задум полягав в тому, щоб знайти з українцями спільну площину щодо захисту від російської гегемонії.

- Ви вже декілька разів згадали про Влодзімєжа Бончковського, як яскравого представника прометеїзму. Чи могли б Ви дати характеристику цієї постаті в контексті прометеїзму.

Станіслав Божим
 - Бончковський народився на Далекому Сході і прекрасно знав про реалії, котрі панували в Азії, а також в Східній Європі. Він завжди був сконцентрований на цих регіонах, це його захоплювало. В нього з’явилася ідея, що поляки, які мають традиції боротьби за свободу, можуть пропагувати ці ідеї в Східній Європі. І він вважав, що особливо Україна є налаштована на те, щоб прийняти виклик в боротьбі за свободу. Це було на його думку пов’язано з тим, що Україна могла відкликатися до певних традицій свободи, зокрема до Козаччини. Бончковський вважав, що ці тенденції можуть знайти відгук, на відміну від Росії, де панував цезаро-папізм, тобто союз влади з православною церквою, і хоча й в Росії були певні традиції свободи та стремління до демократії, та вони перебували на маргінезі, і не могли відіграти вирішальну роль у визвольному русі. Бончковський розумів національні складнощі України і бачив різницю між Східною та Західною Україною, але все ж таки вважав, що українці, завдяки сильному національному рухові, здатні створити сучасну державницьку ідеологію. І з часом ця державницька ідея мала б об’єднати всі частини України, і надати їй характеру, який би давав можливість її повернення в Європу.

 - Ми знаємо Бончковського не тільки як теоретика, але як практика, зокрема слід згадати про його широку видавничу діяльність, і в першу чергу - це "Польсько-український бюлетень". Як щодо цього аспекту? Адже "Бюлетень" був свого роду форумом українських та польських інтелектуальних еліт.

Станіслав Божим
 - Якщо мова йде про "Польсько-український бюлетень", який видавав Бончковський, то з українського боку ми маємо такі постаті як Іван Кедрин-Рудницький, Володимир Дорошенко та інші. Вони, з позитивними наслідками, пропагували українську культуру в Польщі, але їх вплив мав вузький, елітарний характер. Подібний процес польсько-українського культурного зближення мав би тривати значно довше та й в іншій політичній ситуації, без цієї загрози в якій перебувала Польща, і тоді б це могло призвести до серйозного успіху. Зрештою, багато українців добре себе почували в Польщі, наприклад, відомий професор Гарвардського університету Роман Шпорлюк, котрий вважає, що лише в Польщі міг навчатися -  у вільній атмосфері. Цю свободу в сфері освіти важко порівняти з тим, що було в Радянському Союзі. Отже, існували різноманітні можливості для позитивного впливу, в першу чергу, звичайно йшлося про українську інтелігенцію, і цей процес міг тривати і бути позитивним. Тим не менше, певні помилки польської національної політики, котра часто застосовувала пацифікацію українців, призвели до того, що Бончковський досить швидко зрозумів, що настрої українців йдуть в цілком іншому руслі ніж він очікував. Зростала ненависть до того, що пропонувала польська національна політика.

    - Як Ви вже згадували, прометеїсти пропагували ідею створення незалежної України над Дніпром, і в той же час, як відомо, серйозною була українська проблема в Польщі, котра не знаходила свого вирішення. Як виглядали ці взаємозалежності  для прометеїстів? Тобто, як вони розглядали той аспект, що в разі виникнення незалежної України вона буде мати територіальні претензії до Польщі щодо Галичини та Волині.

Станіслав Божим
 - Коли я говорив про складну психологічну ситуацію Бончковського, то саме це і мав на увазі. Він виступав за те, щоб виникла незалежна Україна за Збручем, зокрема до її складу мав би входити Донецький вугільний басейн та Південь України. Якщо говорити про стабільність та силу української держави, то саме ці терени мали бути стратегічними, на думку Бончковського, в першу чергу з економічної точки зору. Окрім того, опанування цих територій мало бути ключовим у конфлікті України з Росією. В той же час, якщо мова йде про території заселені українцями, котрі входили до складу Польщі, то тут політична позиція Бончковського була такою, що не потрібно навіть надавати автономію для українців в Польщі. Він робив акцент, зрештою як багато тодішніх польських політиків, на потребу конструктивної діяльності українців в Польщі, задля спільного добра і поляків і українців, що мала їх об’єднати довкола спільних інтересів.

 - Яким був вплив прометеїзму на польську політичну думку? І чи відчувається цей вплив на сучасну польську політику?

Станіслав Божим
 - На мою думку, прометеїзм, в певній мірі, не втратив актуальності, оскільки Росія не відмовилася від імперської позиції по відношенню до своїх сусідів, і надалі прагне до гегемонії з позиції сили. І, отже, створення таких незалежних держав як України, Білорусії, Кавказьких держав, країн Балтії є дуже позитивним процесом, і його грунтом не є якась русофобія. Просто необхідна певна модернізація російської політики в тому сенсі, про який говорив теоретик націоналізму Ернест Геллнер, котрий вважав, що національні процеси, за певних історичних обставин, мають модернізаційний характер. І до тих пір, поки Росія не займе партнерської позиції щодо своїх сусідів, щодо яких застосовувала політику поневолення, доти, фактично, цей регіон світу не буде цілком модернізований.