Що спонукає до спогадів, примушує нас згадувати, сягати до пам’яті? Це, певно фотоальбоми із знімками наших рідних, котрих вже немає поряд, це також листи… або цвинтарі – вічні притулки. У християнській культурі місця вічного спочинку мають особливий статус. Могили, не тільки своїх рідних, потрібно доглядати, відвідувати, берегти, рятувати від забуття… Пам’ятаю,  ще маленькою я ходила на цвинтар зі своєю бабусею, заносила на кладовище квіти і допомагала прибирати з могил осіннє листя… Пам’ятаю, бабуся тоді казала: "Вони тут самі, і їх треба відвідувати..."

Про пам’ять, про скарбниці пам’яті – цвинатрі та про те, що пам’ять потрібно рятувати, ми розмовляємо з Аґнєшкою Шукалюк з Товариства для Природи і Людини.

Ваше товариство проводить проект "Цвинтарі прикордоння", в рамках якого намагаєтеся врятувати забуті могили. Розкажіть, будь ласка, більше про цей проект.

Аґнєшка Шукалюк:
Програму "Цвинатрі прикордоння" ініціювало Товариство Природи і Людини у 2005 році і від цього року ведемо цей проект. А його створення пов’язане з тим, що ми їздили по цвинтарях регіону Надбужжя, вели реставраційні роботи у гміні Воля Охрузька, ну у тут ми побачили занедбані проваславні кладовища, які вимагають допомоги. І так народилася ідея проекту порятунку цвинтарів на пограниччі Польщі та України. Отже, ми проводимо табори для волонтерів, під час яких відновляємо занедбані могили, але не тільки. Учасники таборів вчаться також співати давні українські та польські пісні. Ми організовуємо також концерти традиційної давньої музики з району Поліся та Люблінщини… А повертаючись до цвинтарів -  то ми теж ведемо активну співпрацю з місцевою владою, аби зацікавити органи місцевого самоврядування у тому, щоб відремонтувати цвинатрі, зробити з них один з цікавих туристичних пунктів…

Туристичних пунктів?

Аґнєшка Шукалюк:
Так, "туризм". Це слово діє на уяву  самоурядовців і справді допомає у тому, аби місцеве населення дбало про могили. Але головною причиною опіки над цвинтарями є те, що  це місця поховання людей і тому тим, хто там лежить, потрібно показати свою пошану. Цвинтарі – це важливі місця для нашої культури, з огляду на історію…          

Проект "Цвинтарі пограниччя" розповсюджується на район Люблінщини, чи не так?

Аґнєшка Шукалюк:
Наші дії концентруються на території Люблінщини. А передусім в районі Собіборських лісів. Тут розташовані православні та греко-католицькі цвинтарі.

У липні планується провести черговий табір з циклу "Цвинтарі пограниччя".  Де саме він відбуватиметься?

Аґнєшка Шукалюк:
Сам табір проходитиме  від 16 до 25-го липня у місцевості Гусинне, над Бугом, там матимемо базу. Табір заплановано на понад 20 осіб, у тому числі для 20-ти волонтерів з Польщі та Україні, які будуть вести ремонтні роботи на чотирьох правосланих цвинатрях в районі Хрубєшова. Будуть надавати кладовищам першу допомогу…

А що це означає – "перша допомога"?

Аґнєшка Шукалюк:
Перша допомога – це першочергова, базова допомога. Цвинатрі, які ми вибрали, знаходяться у дуже поганому стані, їм загрожує забуття.  І це може статися протягом найближчих років. Нагробки перевернуті, могили поросли кущами, тому стороння людина зайшовши сюди, навіть не знатиме, що знаходиться на цвинтарі. А це могили з другої половини XIX-го століття та першої половини XX-го століття.  Багато з нагробків має свою архітектурну вартість. Наприклад, на цвинтарі у Добромєжицях є могильний пам’ятник греко-католицького священника з XIX-го століття з інскрипцією латинською мовою. Цей нагробок являє собою архітектурну цінність, і шкода, щоб він просто безслідно зник.

Хто може взяти участь у таборі? І як можна стати його учасником?

Аґнєшка Шукалюк:  
Потрібно до нас зголосится. Найкраще у формі електронній, за допомогою і-мейла, висланого на адресу: oikos@eko.lublin.pl або на сайті: http://www.cmentarzepogranicza.pl/index.php?option=com_contact&Itemid=3  Ми тоді висилаємо анкету учасника, яку потрібно заповнити, а також список правил, які зобов’язують під час табору. Ми хочемо, щоб участь у таборі взяли особи, котрі дійсно зацікавлені працею на цвинтарях і ремонтом цих некрополій. Окрім цього ми не вводимо жодних обмежень, ані щодо віку, ані роду занять. Головне – щоб ці люди хотіли допомогти, щоб працювали для збереження пам’яті.

А з яких джерел фінансується проект?

Аґнєшка Шукалюк:
Проект фінансує грантодавець, тобто Програма Сусідства Польща-Білорусь-Україна. І всі витрати покриваються цією програмою, все, окрім коштів, пов’язаних з дорогою до Польщі, а конкретніше до міста Замосьць. Наш табір починається у Замосьці, куди потрібно доїхати за власний кошт.    

Окрім волонтерського табору в рамках проекту "Цвинтарі пограниччя" проводяться теж вишкільно-практичні  табори... У травні відбувся один з таких таборів. Розкажіть,будь ласка, про це більше.

Аґнєшка Шукалюк:
Це табір для тих, хто у майбутньому хоче вести такі проекти - впорядковувати цвинтарі, ремонтувати їх.. У травні ми провели другий такий табір. Перший відбувся у вересні минулого року. І складався він з теоретичної частини, у якій йшлося про те, де і як шукати джерел фінансування таких проектів. Учасників ми також ознайомили з правовими засадами охорони пам’яток архітектури, таких як нагробки... А друга частина табору – це був практичний курс. Можна було побачити на власні очі, як виглядають ремонтні роботи на кладовищах.       

Нагадаю, що у липні проходитиме волонтерський табір "Цвинтарі Пограниччя. Перша допомога", у якому участь можете взяти також ви. Вистачить зв’язатися з Товариством за допомогою інтернету. Сайт проекту –http://www.cmentarzepogranicza.pl

Я.С.