Ґрюнвальдська битва відбулася 1410-го року, 15-го липня. А воювали між собою війська Тевтонського ордену та об’єднані польсько-литовсько-українські війська. Хто переміг? Ну звичайно, брати-слов’яни!
Але набагато більше знає Генрих Камінський, великий симпатик історії, котрого я зустріла зовсім недавно на Ґрюнвальдському полі... На запитання, звідки таке зацікавлення битвою, пан Генрих відповів...
Генрих Камінський:
Вперше я тут побував у 1974-му році, це добре пам’ятаю... Ми їхали зі Слупська у Варшаву. І від цього моменту я приїжджаю сюди щороку.
А де відбувалася ота історична битва? Чи вона переміщалася?
Генрих Камінський:
Переміщалася, авжеж! На ліні Стембарг-Лодвігово. Це була головна смуга битви. І найкривавіша!
І саме тут зустрілися два ворожі табори – хрестоносців з одного боку та слов’ян – з іншого. Польським табором командував Владислав Ягайло. А з ворожого, так би мовити, боку...
Генрих Камінський:
Великий магістр Ульріх фон Юнгінген...
І він на цьому полі поліг...
Генрих Камінський:
Джерела кажіть, що на цих пагорбах, на яких ми зараз знаходимолся, його і було вбито...
Поляки перемогли хрестоносців силою чи спритом?
Генрих Камінський:
Ой, мені здається, що спритом... Вони відчекали, аж хрестоносці втомляться стояти у тій своїй тяжкій збруї, яка важила від 30 до 50-ти кілограмів, під спекотним сонцем у широкому полі, де жодного дерева не було (а слов’янський табір розташувався у лісі). А потім тільки їх витовкли....
Здається, що польське військо вагалося приступити до бою... Хрестоносці навіть провокували польського короля Ягайла...
Генрих Камінський:
Так, хрестоносці у своїй гордині вислали до польського табору послів. І вони прийшли до Ягайла, котрий не починав битви, принесли два мечі і передали слова великого магістра Ульріха фон Юнгінгена: "Якщо вам бракує мечів, аби битися, то ми даємо вам два". І вручили ці мечі Ягайлові.
І тепер, майже шість століть згодом, відбуваються битви – інсценізації. Звідки приїждають лицарі?
Генрих Камінський:
Лицарські братства приїжджають зі всієї Європи. Є навіть один американець... На цьому полі воюють лицарі з Литви, Білорусі, України, Чехії, ну і звичайно, з Німеччини... Це люди різних професій, яких об’єднує одне – зацікавлення та захоплення середньовіччям.
А як ця битва виглядає? Чи лицарі б’ються за визначеним сценарієм, чи імпровізують...
Генрих Камінський:
Є інсценізація. Директори тутейших музеїв та представники лицарських братств зустрічаються кілька днів перед битвою, уточнюють сценарій, а потім вже воюють за цим сценарарієм. Приїжджає навіть 100 тисяч лицарів та середньовічних дам. Але воюють тільки півтори тисячі лицарів. Решта – спостерігає.
А лицарі воюють у збруї?
Генрих Камінський:
Так, все повинно бути оригінальне. Навіть не можна мати такого значка із назвою спонсора... Все оригінальне. Збруя, одяг, навіть спідня білизна мусить бути льняною, жодних сучасних матеріалів.
А це певно небезпечно, отак битися середньовічними мечами...
Генрих Камінський:
Все у межах здорового глузду. Але бій – запеклий! Приїдьте, то побачите?
Хм, я середньовічну даму гратиму..
Я.С.