Сьогоднішню історичну рубрику ми вирішили присвятити маловідомій для широкого загалу сторінці польсько-українських взаємин, а саме акції нищення в 1938 році польською владою православних церков на Холмщині, Підляшші та Люблінщині, це терени, де переважало українське православне населення і котрі входили до складу ІІ Речі Посполитої.
Згадану акцію проводили польські війська під гаслом ліквідації “зайвих” та “покинутих” церков та культових споруд. Справжньою ж метою було усунення Православної церкви і полонізація українського населення. Часто польські війська силою змушували українців переходити на католицьку віру. За приблизними підрахунками близько 10% місцевого населення перейшло на католицизм, було знищено 127 святинь. Це призвело до ще більшої конфронтації між поляками та українцями, котре вилилося у криваве протистояння в роки ІІ світової війни.
До розмови ми запросили історика Павела Борецького з Варшавського університету.

Як Ви охарактеризуєте взаємини між владою та Православною церквою у міжвоєнній Польщі?

Ці взаємини можна охарактеризувати лише критично і негативно, дивлячись крізь призму політики держави. По-перше польська держава міжвоєнного двадцятиліття не змогла вийти поза рамки стереотипу про Православну церкву як залишок після Російської імперії. Не бралося до уваги, що це найбільше, після Католицької церкви, віровизнання у тодішній Польщі. Вирішено обмежити вплив цієї церкви та піддати її жорсткому контролю держави.
В той же час  для православної ієрархії виникнення польської держави було новою реальністю, яку не одразу було сприйнято. Проте слід сказати, що православні ієрархи, в першу чергу митрополит Діонісій, дотримувалися максимальної лояльності по відношенні до держави. І це все попри репресії і такого роду акції, як та, що відбулася в 1938-1939 роках на Холмщині та Підляшші.
Тому незрозумілим є ігнорування владою такого роду позиції і проведення політики скерованої проти Православної церкви. Поза сумнівом хороші відносини з Православною церквою сприяли би інтеграції мешканців східних територій з польською державою.

Яку мету ставила перед собою польська влада вдаючись до нищення святинь православної церкви на Холмщині та Підляшші?

Загалом основним завданням цієї акції була полонізація земель розташованих на захід від річки Буг. Це Холмщина, Люблінщина та Південне Підляшшя. Дуже важко знайти раціональне пояснення взагалі чому це зроблено. Гіпотези є різні. Я зустрівся з такою, що поштовхом цієї акції були дії з боку агентури Абверу, котра знаходилася в польському генштабі і що це нібито ініційовано задля ще більшої конфронтації поляків та українців. Можливо такий був початок цієї операції. Натомість це не змінює того факту, що вище керівництво Польщі не зробило нічого, щоб цю операцію зупинити. Більше того документи виразно свідчать про те, що голова Ради Міністрів Феліціян Славой – Складовський схвалював  цю операцію.
Я оцінюю цю акцію в категоріях наростання націоналістичних та авторитарних тенденцій в правлячій верхівці тодішньої Польщі. A priori  вважалося, що православне населення на захід від Бугу, населення українське чи русинське як тоді казали, що це зросійщені поляки. У зв’язку з цим їх треба змусити перейти на католицизм, а відповідно згодом їх полонізувати.

А чому для такої полонізаційної акції вибрано саме ці терени, а не наприклад Волинь, яка теж раніше була частиною Російської імперії і де переважна більшість населення були православними?

Я думаю, що перш за все на тих теренах маю на увазі Холмщину та Підляшшя, керувалося прагматизмом. Тут можна було порівняно легко досягнути “успіхів” в цій полонізаційній акції. Звичайно твердження, що нищилися занедбані та покинуті церкви є нонсенсом. Можливо дійсно якась частина церков  не використовувалася, але по-перше це була власність Православної церкви, а по-друге це святині. Кожна людина, яка репрезентує певний культурний та інтелектуальний рівень, повинна до святих місць, пов’язаних з тими найбільш глибокими почуттями, підходити з повагою.
Коли я вперше побачив зіткнувся з цією темою, коли побачив фотографії та документи, то мушу Вам сказати, що для мене, як для поляка це було травматичне пережиття. Я усвідомив, що моя держава в повазі до якої мене виховано, особливо, якщо йдеться про міжвоєнну Польщу, і щодо якої функціонує стереотип, що це все що найкраще, що ця держава цілеспрямовано і заплановано переслідувала власних громадян тільки через те, що вони не були етнічними поляками та католиками.
Тому я вирішив зробити все, щоб цей факт зробити доступним громадськості. Перш за все для того, щоб не наростали стереотипи у польсько-українських та католицько-православних взаєминах. Так як поляки мали своє Єдвабне у польсько-єврейських відносинах, так само поляки повинні чесно подивитися на взаємини з українцями та православними.

Що було головним для польської влади в цій операції нищення православних святинь – ліквідація Православної церкви, як так би мовити рудимента російського панування чи боротьба з українським рухом?

Думаю це були дві, тісно пов’язані між собою цілі. В першу чергу полонізація цих теренів, тобто обмеження українських впливів на Холмщині. Належить пам’ятати, що поляки з Холмщиною мали досить травматичні досвід. Ще в кінці існування Російської імперії виокремлено Холмську губернію проти чого протестували тогочасні польські політичні еліти. Потім в 1918 році, згідно з Брестським договором Холмщину передано Українській Народній Республіці. Це теж викликало дуже негативну реакцію з боку польського суспільства. Тобто це була свого роду така “ахіллесова п’ята”, територія де перепліталися українські та польські впливи. І в 1938 році польські владі йшлося про те, щоб раз і назавжди вирішити етнічну приналежність цього регіону. Передбачалося, що з цих теренів усувається вплив Православної церкви, яка розглядалася як фундамент для національного відродження українців, і як наслідок полонізація цих теренів. Оскільки польська влада, а в першу чергу військові, котрі проводили цю операцію, опиралися в своїх діях на стереотип “поляк-католик”, релігійна ідентичність визначала ідентичність національну і vice versa, то було чимось само собою зрозумілим, що нищення Православної церкви робиться для того, щоб її вірних зробити католиками і поляками.

Назар Олійник